Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. – головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція фондового ринку", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008

зі справи № 20/151

за позовом державної установи "Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України" (далі –Агентство), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція фондового ринку" (далі –Товариство)

про стягнення 44 506,19 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Пірус Г.Є.,

відповідача –Кириченка О.Л.,

Агентство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства 42 740 грн. боргу та 1 766,19 грн. пені, а всього 44 506,19 грн.

Рішенням названого суду від 03.06.2008 (суддя Палій В.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Прийняте судове рішення мотивовано недоведеністю факту настання строку оплати Товариством наданих Агентством послуг.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. –головуючий, судді Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2008 скасовано та позов задоволено. Постанову апеляційного суду мотивовано несвоєчасністю виконання відповідачем договірних зобов'язань.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати через неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Агентство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

- 05.04.2007 сторонами укладено договір № 2007-IA/16 (далі –Договір), предметом якого є узгодження організаційних, технічних та фінансових умов взаємодії Агентства і Товариства з формування та утримання єдиного інформаційного масиву даних;

- відповідно до пункту 3.3.1 Договору інформація емітентів цінних паперів надається Товариством Агентству з дотриманням вимог пункту 3.1 Договору (щодо її оформлення та необхідного змісту) та відповідно до графіку роботи Агентства кур'єром або через відділення поштового зв'язку шляхом направлення на поштову адресу позивача рекомендованого поштового відправлення чи цінного листа з описом вкладення;

- згідно з пунктом 3.5 Договору Агентство протягом 3 робочих днів після отримання від Товариства інформації емітентів цінних паперів, вносить отриману інформацію до єдиного інформаційного масиву даних та надсилає Товариству акт виконаних робіт з формування єдиного інформаційного масиву у двох примірниках із зазначенням переліку інформації емітентів цінних паперів, яка була прийнята до єдиного інформаційного масиву даних;

- пунктом 3.9 Договору передбачено, що зазначений акт вважається підписаним Товариством, а роботи - виконаними в обсязі, зазначеному в акті, у випадку ненадсилання Товариством підписаного акта виконаних робіт з формування єдиного інформаційного масиву даних або вмотивованої відмови від його підписання протягом 3 робочих днів з моменту отримання Товариством його примірників;

- відповідно до пункту 5.4 Договору розрахунок-фактура підлягає сплаті Товариством протягом 3 банківських днів з дня його отримання;

- Агентство позовні вимоги обґрунтовує посиланням на те, що акти виконаних робіт від 02.10.2007 № АФ-0001333 на суму 23 330 грн., від 09.12.2007 № 0001363 на суму 37 060 грн. та від 17.10.2007 № АФ-0001394 на суму 2 350 грн. вручено Товариству 12.10.2007, 19.10.2007 та 24.10.2007 відповідно разом з виставленими рахунками-фактурами, що підтверджується повідомленнями про вручення (т. 1, а.с. 24, 43, 70, 74, 76, 78);

- Товариством сплачено Агентству аванс у сумі 20 000 грн., які позивачем зараховано в рахунок оплати виконаних за Договором робіт;

- згадані повідомлення про вручення не містять беззаперечної інформації щодо отримання Товариством від Агентства саме зазначених актів виконаних робіт та рахунків-фактур.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- відповідно до встановленого пунктом 3 Договору порядку передачі та приймання інформації емітентів цінних паперів Товариство листами від 28.09.2007 № 2635, від 05.10.2007 № 3063 та від 12.10.2007 № 3079 надало в електронній формі на CD-носіях інформацію, яку було розміщено на веб-сайті Товариства (www.smida.gov.ua) в період з 17.09.2007 по 05.10.2007 (т. 1, а.с. 22, 41, 68);

- позивачем внесено до єдиного інформаційного масиву інформацію емітентів цінних паперів, надану відповідачем, що підтверджується екранними копіями з Єдиної інформаційної бази даних, актами здачі-прийняття робіт та рахунками-фактурами (т. 1, а.с. 23-25, 42-44, 69-71);

- Агентством відповідно до пункту 3.5 Договору на адресу Товариство рекомендованою кореспонденцією зі зворотнім повідомленням направлялися акти виконаних робіт та рахунки-фактури, які Товариством отримано, що підтверджується повідомленнями про вручення (т. 1, а.с. 24, 43, 70, 74, 76, 78);

- Товариство не подало доказів отримання ним від Агентства за згаданими повідомленнями будь-яких інших (ніж зазначені акти та рахунки-фактури) документів;

- Товариство протягом 3 днів з дня отримання згаданих актів виконаних робіт та рахунків-фактур не повернуло до Агентства підписані акти виконаних робіт, не навело причин їх непідписання та не здійснило оплати виконаних робіт;

- 18.10.2007 позивач направив відповідачеві претензію № 994 про сплату простроченого платежу в сумі 40 390 грн., яку Товариством отримано 24.10.2007, що підтверджується про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 20); зазначену претензію Товариством залишено без задоволення;

- відповідно до пункту 7.2 Договору за порушення термінів оплати Товариство має сплачувати пеню з розрахунку 0,5% від суми несплати за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України;

- розмір основного боргу відповідача перед позивачем становить 40 390 грн., та позивачем за період з 18.10.2005 по 26.01.2008 обґрунтовано нараховано пеню в сумі 1 766,19 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з Товариства боргу та нарахованої на нього пені за неналежне виконання умов Договору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою стаття 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, встановивши факт отримання Товариством актів виконаних робіт та рахунків-фактур (що не було спростовано відповідачем), дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позову шляхом стягнення наявної заборгованості за фактично надані послуги та нарахованої на неї пені.

Посилання скаржника на неотримання від Агентства актів виконаних робіт та рахунків-фактур спростовується висновками апеляційного суду, мотивованими належною оцінкою поданих сторонами доказів.

Водночас відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 зі справи № 20/151 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція фондового ринку" –без задоволення.