У грудні 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Донстройдеталь" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" про стягнення боргу за виконані роботі за договором підряду №1156/08 від 07.10.2008р. на суму 38251,01грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.01.2009р. у справі №14/237 (суддя Левшина Г.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Донстройдеталь" до Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" про стягнення заборгованості в сумі 38251,01грн. задоволено повністю. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Донстройдеталь" заборгованість в сумі 38251,01грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 382,51грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2009р. у справі №14/237 (колегія суддів у складі головуючого судді Акулової Н.В., суддів Волкова Р.В., Гези Т.В.) рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2009р. у справі №14/237 залишено без змін, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" –без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процессуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2009р. та рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2009р. у справі №14/237 та прийняти нове рішення у даній справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання представники позивача не з’явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників позивача.

Позивач скористався правом, наданим статтею 111-2 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Поряд з цим, відповідачем подане заперечення на відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому останній просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2009р. та рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2009р. у справі №14/237 та прийняти нове рішення у даній справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заперечення на відзив на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 07.10.2008р. між Закритим акціонерним товариством "Макіївський металургійний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Донстройдеталь" (Підрядник) підписаний договір підряду №1156/08, за умовами п.п.1.1 якого замовник доручив, а підрядник зобов’язався на свій ризик виконати у порядку та на умовах діючого договору роботи по капітальному ремонту підкранових шляхів шихтового прольоту літейного цеху у обсязі, що передбачений затвердженим замовником кошторисом №1285.

Пунктом 1.2 даного договору визначено, що замовник зобов’язується надати підряднику об’єкт для проведення робіт, прийняти та оплатити виконані роботи у порядку та строки, що передбачені цим договором.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями з акту приймання виконаних робіт за жовтень 2008р. за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. за формою КБ-3, підписаних сторонами без заперечень, позивач виконав роботи по капітальному ремонту підкранових шляхів шихтового прольоту літейного цеху.

За умовами п.4.1 вказаного договору строк оплати виконаних робіт становить 30 календарних днів з дати підписання сторонами відповідних актів КБ-2в з додатком до актів КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних.

Врахувавши зазначене, положення п.7.2.3, п.7.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , місцевий господарський суд, дійшов висновку, що за умовами укладеного між сторонами договору податкова накладна №248 від 27.10.2008р. була виписана позивачем в день оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт, тобто в день підписання акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. З даним висновком суду першої інстанції погодився суд апеляційної інстанції та визнав хибними посилання відповідача на відсутність в цьому акті приймання виконаних робіт дати його підписання, що робить неможливим визначити строк оплати виконаних робіт.

Поряд з цим, попередніми судовими інстанціями з листа позивача від 09.12.2008р. №305, направленого на адресу відповідача, отриманого останнім 10.12.2008р. за вхід.№12853, з'ясовано отримання ним від позивача рахунку-фактури №248 від 27.10.2008р. та податкової накладної №248 від 27.10.2008р.

При цьому, зазначивши, що умовами договору передбачено обов’язок відповідача сплатити вартість робіт саме протягом 30 днів від дати підписання акту приймання виконання робіт, а не від дати направлення позивачем та отримання відповідачем рахунків та податкових накладних, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг за умовами вказаного договору, із зазначенням про відсутність в матеріалах справи доказів підтвердження сплати цієї заборгованості.

Враховуючи вищезазначені обставини, пославшись на положення ст.ст. 525, 526, 530, 629, 837 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій передчасними з наступних підстав.

Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що строк оплати виконаних робіт становить 30 календарних днів з дати підписання сторонами відповідних актів КБ-2в з додатком до актів КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних.

Водночас, відповідно до п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (викладеної у редакції, діючої у спірний період) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону (викладеної у редакції, діючої у спірний період) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього закону (викладеної у редакції, діючої у спірний період) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 даного закону (викладеної у редакції, діючої у спірний період) визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. N165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за N233/2037.

При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (z0769-05) (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Однак суди попередніх всупереч приписів запроваджених ст. 43 ГПК України не з'ясували дотримання сторонами наведених приписів Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , положень Порядку заповнення податкової накладної та Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, не з'ясували в порушення вимог ст.ст. 38, 43 ГПК України дотримання сторонами договірних умов, визначених в п.4.1 даного договору з витребуванням у сторін реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за спірний період, не встановили дату відображення позивачем податкової накладної №248 від 27.10.2008р. у реєстрі виданих податкових накладних та дати відображення відповідачем цієї податкової накладної, у реєстрі отриманих податкових накладних, а також не з'ясували, у якому податковому періоді вказані податкові зобов’язання були відображені позивачем у податковому обліку, та не з'ясували, у якому податковому періоді був відображений відповідачем ПДВ по вказаній податковій накладній у складі податкового кредиту на підставі дослідження вказаних документів податкового обліку сторін та податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

А відтак, судами попередніх інстанцій внаслідок нез'ясування вказаних обставин в контексті спірних правовідносин сторін не досліджено, чи були порушені чи оспорені відповідачем права позивача на момент звернення останнього до суду з даним позовом у відповідності ст. 1 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України (1798-12) , яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 38 ГПК України, яка зобов’язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; ст. 43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи зазначені документи, які стосуються спірних правовідносин, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.