у жовтні 2008 року ТОВ "Трістан-Лізинг" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Технік Енерджі" 810777,50 грн. заборгованості з орендної плати за договором суборенди № ТРЛ-03/608 від 01.06.2008 року, 462 143,17 грн. пені, 4 053,88 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 7596,87 грн. відсотків, а всього 1 284 571,42 грн.

Позивач зменшив заявлені позовні вимоги у зв’язку зі сплатою відповідачем частини боргу в сумі 102155 грн. та просив стягнути пеню в сумі 399816,36 грн., інфляційні нарахування в сумі 18971,5 грн. і 3% річних у сумі 6572,32 грн.

Відповідачем пред’явлено зустрічний позов про визнання недійсним договору суборенди № ТРЛ-03/608 від 01.06.2008 року, на підставі того, що даний правочин вчинений директором з перевищенням наданих йому повноважень.

Заявою від 22.12.08 року позивач за первісним позовом відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 399816,36 грн. пені, 6572,32 грн. 3% річних і 18971,5 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.12.2008 року первісний позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості на суму 708 622,50 грн., а в частині первісних позовних вимог про стягнення пені, інфляційних витрат та 3 % річних провадження в справі припинено. У зустрічному позові відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом без задоволення.

Судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2009 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача за первісним позовом, у якій він посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, та постановити нове рішення, яким задовольнити зустрічні вимоги, а в первісному позові відмовити.

Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги і не вбачаючи підстав для відкладання розгляду справи за клопотанням відповідача, судова колегія вважає, що підстав для задоволення скарги немає, виходячи із наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Трістан-Лізинг" (орендодавець) та ТОВ "Технік Енерджі" (орендар) було укладено договір суборенди № ТРЛ-03/608 від 01.06.08 року, за умовами якого орендодавець зобов'язався надати орендарю в строкове платне користування приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3 (Літ. О), 2 поверх, загальною площею 845 кв.м., а останні зобов'язався сплачувати орендну плату яка складає на місяць 162155,50 грн., в т.ч. ПДВ –27025,92 грн. (п. 3.11 договору).

П. 3.2 зазначеного договору встановлено, що ТОВ "Технік Енерджі" не пізніше 15.07.2008 року зобов’язалося сплатити ТОВ "Трістан-Лізинг" орендну плату за останній місяць оренди в сумі 162155,50 грн., яка вважається сторонами гарантійною сумою.

Згідно п 6.1. договору сторони передбачили, що оплата орендних платежів здійснюється відповідачем протягом 5-ти днів поточного місяця оренди на підставі рахунка позивача.

За актом прийому-передачі об’єкту оренди від 01.06.2008 року на виконання умов даного договору, ТОВ "Трістан-Лізинг" здійснило передачу зазначеного нерухомого майна ТОВ "Технік Енерджі".

Відповідач частково розрахувався за користування нерухомим майном сплативши позивачу 426466,00 грн., що і не заперечується сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З огляду на те, що ТОВ "Технік Енерджі" не виконувало належним чином взяте на себе зобов'язання за договором суборенди № ТРЛ-03/608 від 01.06.2008 року щодо плати за користування об'єктом оренди, а це не оспорюється у касаційній скарзі, заборгованість не погашено, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, прийшли до правильного висновку про правомірність заявлених позовних вимог і надуманості вимог відповідача щодо недійсності договору, обґрунтовано постановили про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові, і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.