у червні 2007 року, ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ "Сумитеплоенерго" про стягнення 5 870 656, 09 грн..

Позивач зазначав, що 26 вересня 2006 року сторони уклали договір комісії №12/06-735, за умовами якого відповідач зобов'язався здійснювати продаж теплової енергії від свого імені, але за рахунок позивача у справі, поручившись за виконання договору третіми особами.

У період дії цієї угоди до 01.11.2006 року по акту № 10 К/735 від 31.10.2006 року відповідачу передано 37 656,450 Гкал теплової енергії вартістю 5 970 656, 09 грн., яку останній продав споживачам, надавши про це відповідний звіт.

Але незважаючи на вимогу від 22.05.2007 року, споживачами та відповідачем оплату здійснено лише частково, а тому позивач просив постановити рішення про стягнення з відповідача залишку боргу у сумі 5 870 656, 09 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.07.2007 року позов задоволено частково у обсязі 5 850 656, 09 грн.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2007 року судове рішення скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, рішенням господарського суду Сумської області від 20.01.2009 року позов задоволено, постановлено про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 5 850 656, 09 грн.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.03.2009 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Постановлені судові рішення оскаржені у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 05.06.2009 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, постановивши нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені відповідачем у касаційній скарзі, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, взаємовідносини сторін врегульовані договором комісії № 12/06-735 від 26.09.2006 року, за умовами якого ТОВ "Сумитеплоенерго" зобов'язалося здійснювати продаж теплової енергії від свого імені, в інтересах та за рахунок ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України".

Згідно п.п. 4.1, 4.2 зазначеного договору, позивач (комітент) зобов'язаний передати за актами приймання-передачі, відповідний обсяг теплової енергії, а відповідач (комісіонер) зобов'язується прийняти теплову енергію та від свого імені укласти правочини зі споживачами.

Відповідно до п. 4.9 договору, відповідач бере на себе поручительство перед позивачем за невиконання споживачами своїх зобов’язань за правочинами, укладеними між відповідачем та споживачами.

30.10.2006 року між ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Сумитеплоенерго" було укладено угоду про припинення дії договору, відповідно до якої сторони домовились про припинення договору в частині виконання доручення з 01.11.2006 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання.

За актом № 10К/735 від 31.10.2006 року позивач передав відповідачу 37 656,450 Гкал теплової енергії на загальну суму 5 970 656,09 грн., за яку останній та споживачі сплатили лише частково, залишок заборгованості складає 5 850 656,09 грн., і на теперішній час не погашено, незважаючи на претензію № 54/11-989-2111 від 22.05.2007 року.

З огляду на зазначені обставини, положення ст. ст. 1011, 1016 ЦК України та відсутності підстав для припинення договору поруки на час звернення до суду, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, прийшли до правильного висновку, щодо наявності у позивача права вимагати сплатити відповідачем на його користь зазначеної суму боргу обґрунтовано постановили про задоволення позовних вимог, і підстав для скасування чи зміни прийнятих у справі судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 року без змін.