Рішенням господарського суду Одеської області від 16.12.2008 позовні вимоги задоволено: договір сторін у справі від 28.12.2005 визнаний недійсним, оскільки суперечить вимогам Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) . У стягнення заборгованості в сумі 630458 грн. 96 коп. відмовлено, оскільки у відповідача відсутні зобов’язання перед позивачем (суддя В. Лєсогоров).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 рішення місцевого суду від 16.12.2008 скасовано. Позовні вимоги задоволені частково, на користь позивача стягнуто 418235 грн. 80 коп. В решті позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що спірні роботи по ремонту ліхтерів прийняті відповідачем по актам прийняття ремонтних робіт від 09.09.2005. Керівник відповідача по факту виконаних робіт по ремонту суден у серпні-вересні 2005 року підписав договір від 28.12.2005, в якому зазначена вартість ремонту – 418235 грн. 80 коп. (судді: В. Тофан, М. Михайлов, О. Журавльов).

Відповідач в поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду. Апеляційним судом не досліджувалися документи, які згідно п.2.2.1 договору № 956 СТЕФ від 28.12.2005 повинні бути обгрунтуванням позовних вимог позивача. Надання послуг пароплавству здійснюється в порядку, встановленому ЗУ "Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти" (1490-14) , але цей закон апеляційним судом не застосовано. Спірний договір від 28.12.2005 не відповідає вимогам ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України. Позивач не є судноремонтним підприємством і не надав жодного доказу про сплату 418235 грн. 80 коп. судпідряднику за ремонт.

Крім цього, апеляційний суд без клопотання з боку позивача поновив строки позовної давності, що є порушенням вимог ст. 267 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову оскільки згідно ч.1 ст. 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" у редакції, яка діяла на момент виконання ремонтних робіт відповідачем, що підлягали оплаті, забороняється укладення договорів на суму, що дорівнює або перевищує суму 300 тисяч гривень, а по цій справі спір йде про стягнення заборгованості з відповідача за виконані роботи по ремонту двох ліхтерів (суден) в сумі 418235,80 грн.

Відповідно до Статуту відповідача засновником останнього є держава в особі Міністерства транспорту України і відповідно до названого Закону сторони повинні були перед укладенням договору провести відповідні процедури, передбачені цим Законом.

Позивач на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу ( ГПК) України (1798-12) уточнив свої позовні вимоги і просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь 878401,31 грн., збільшивши позовні вимоги на індекс інфляції з січня 2006 року по вересень 2008 року на суму 213437,90 грн. і 3% річних на суму 34504,45 грн. від простроченого платежу, посилаючись при цьому на те, що роботи по ремонту суден проводились до укладення договору від 28.12.2005р. на виконання робіт по ремонту вказаних суден. Договором в даному випадку, як зазначає позивач, є інші письмові документи, які підписані сторонами, а саме: акти передачі цих суден в ремонт від 16.08.2005р., виконавчі відомості з об'ємом робіт і їх вартістю, акти прийняття суден із ремонту від 09.09.2008р. Крім того, як вважає позивач, факт виконання ремонтних робіт на суднах підтверджується актами прийняття робіт Регістром судноплавства України від 14.10.2005р.

Таким чином позивач змінив підставу позову, зазначивши, що договірні відносини між сторонами виникли не з договору від 28.12.2005р., а з перерахованих вище документів по ремонту суден.

В актах приймання суден в ремонт від 16.08.2005р. і виконавчій ремонтній відомості, підписаними представниками сторін (директором від позивача і головним інженером від відповідача) не вказаний строк договору (угоди), на протязі якого сторони повинні здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, тобто відсутня суттєва умова договору, при відсутності якої договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Акти Регістра судноплавства України від 14.10.2005р., на які посилається позивач, підтверджують виконання ремонтних робіт, які виконувались відповідачем на суднах.

З заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що ремонтні роботи суден виконувались без договору.

Роботи відповідачем були прийняті по актам прийняття ремонтних робіт від 09.09.2005р., які підписані представниками сторін, що свідчить про потребу в них відповідача, керівник останнього (президент Суворов П.С.) по факту виконаних позивачем робіт по ремонту суден у серпні-вересні 2005 року підписав договір, датований 28.12.2005р., в пункті 2.1.1 якого вказана вартість виконаних робіт-418235,80 грн., з цих підстав вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Підставою для стягнення суми 418235,80 грн., яка вказана у позові і в доповненні до нього, є лист ТОВ "Інтрамар" (позивача) від 20.08.2008р. про погашення заборгованості за виконаний ремонт ліхтерів в сумі 418345,80 грн., на якому головним інженером відповідача зроблена резолюція про підтвердження виконаних ремонтних робіт і необхідність їх оплати (а.с.48).

На вимогу суду позивач не надав доказів направлення відповідачу рахунку для оплати виконаних робіт по ремонту суден, а претензія була відправлена 06.08.2008. За таких обставин суд дійшов висновку, що нарахування штрафних санкцій та індексу інфляції, 3% річних за прострочення оплати за період з грудня 2005 р. по вересень 2008 року є безпідставним.

Твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, апеляційний суд до уваги не взяв, оскільки перебіг строку позовної давності був перерваний підписанням керівником відповідача договору від 28.12.2005 і резолюцією посадової особи про оплату заборгованості за виконані ремонтні роботи (ч.1 ст. 264 ЦК України).

З огляду на встановлені обставини колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) –державні кошти, серед інших, кошти державних, казенних, комунальних підприємств та господарських товариств в яких державна частка акцій перевищує 50%, які спрямовуються на придбання товарів і послуг. Цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару, послуги дорівнює або перевищує 30 тис. грн., а робіт –300 тис. грн.

Укладання договорів відповідно порядку встановленому цим законом поширюється на замовлення робіт, зокрема, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація об’єктів та споруд виробничого та невиробничого призначення та інші.

Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції не зазначив з яких підстав він дійшов висновку, що вказаний вище закон не поширюється на спірні роботи, виконані позивачем без договору (як він стверджує) і що такі роботи за державні кошти могли виконуватись без договору.

Факт підписання сторонами договору по ремонту суден у серпні-вересні 2005 року, датований 28 грудня 2005 року з погодженою вартістю ремонту 418235,80 грн., суд апеляційної інстанції оцінив як підставу для стягнення цієї суми з відповідача, але чомусь не звернув уваги на те, що в тому ж договорі сторони домовились на підставі яких документів і в які строки буде проводитись кінцевий розрахунок (п.2.2.1).

За таких обставин колегія суддів вважає постанову апеляційної інстанції не обгрунтованою.

Суд першої інстанції також в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не дослідив суттєві обставини справи, зокрема, чи відносяться роботи по цій категорії ремонту суден до робіт, виконання яких повинно бути оформлено відповідно процедурі, встановленої Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) (арк.77, 78). Чи надав ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" податкову накладну на відшкодування пароплавству ПДВ з Держбюджету з суми послуг 418235,80 грн.

Апеляційний суд також вказані обставини не досліджував, не звернув уваги на лист Регістру судноплавства України від 10.02.2009 (арк. 5, том ІІІ) і не з’ясував у останнього як повинен бути оформлений ремонт судна і як технічний нагляд шляхом проведення оглядів.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суди не з’ясували суттєві обставини справи, що не дає можливості встановити правильно чи ні застосовані норми матеріального права. За таких обставин прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд.

Під час повторного розгляду необхідно усунути зазначені вище порушення. Залучити до розгляду справи Регістр судноплавства України. Дослідити Статут позивача. З’ясувати хто конкретно виконував ремонтні роботи (субпідрядники), на підставі яких документів. В разі потреби залучити їх до розгляду справи. В залежності від встановлених обставин, правильно застосувати норми матеріального права і винести обгрунтоване, законне рішення.