ВАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ "СхідБат" про стягнення 30000 грн. основного боргу у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в період 2007 року, 4789 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 451 грн. 23 коп. 3% річних.

ТОВ "СхідБат" звернулося до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до ВАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування" про стягнення 30000 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2008 року у справі № 35/88-08 (суддя Швед Е.Ю.) первісний позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "СхідБат" на користь ВАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування" 30000 грн. основного боргу, 4789 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 451 грн. 23 коп. 3% річних, 352 грн. 41 коп. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року у справі №35/88-08 (головуючий суддя Шеввль О.В., судді Афанасьева В.В., Бухана АІ.) рішення господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "СхідБат", вважаючи рішення та постанову у даній справі такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вказуючи на ряд підписаних договорів за участю ТОВ "СхідБат", проведення робіт з підготовки даних договорів, просить передати справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Вищим господарським судом України ухвалою від 15 травня 2009 року у справі №35/88-08 порушено касаційне провадження та ухвалою від 27 травня 2009 року у справі №35/88-08 призначено розгляд касаційної скарги на 11.06.2009 на 11 год. 10 хв.

Сторони процесуальним правом участі їх повноважних сторін в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у даній справі.

04 жовтня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання маркетингових послуг №2465, відповідно до п.1.1 якого у відповідності із завданням ВАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування" ТОВ "СхідБат" зобов'язується провести роботу по вишукуванню ринку виробництва та продажу станочного обладнання, яке виробляється позивачем, а також виконувати роботи по підготовці договорів на поставку продукції позивача.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 19 жовтня 2006 року до договору сторонами було продовжено дію договору до 31 грудня 2007 року.

Згідно п.3.1 договору виконана робота оформляється у вигляді звітів про виконану роботу, складених та наданих позивачу у письмовому вигляді.

За п.3.2 договору по закінченню виконання умов договору сторони підписують двосторонній акт прийомки - передачі виконаних робіт із зазначенням конкретних договорів та сум укладених угод.

Відповідач за первісним позовом листом №150 від 14 грудня 2006 року просив позивача провести авансовий платіж в розмірі 35000 грн. за рахунок планової суми за актом виконаних робіт.

Платіжним дорученням №6040 від 25 грудня 2006 року відповідачу було перераховано згідно договору №2465 30000 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів здійснення ним відповідних заходів по виконанню прийнятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідачем, всупереч умовам договору, для вирішення питання про закінчення його дії та настання обставин, які б служили підставою для кінцевих розрахунків між ними, не підтверджено надіслання позивачу оформленого акту прийому-передачі виконаних робіт.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що доводи відповідача про направлення позивачу факсограм в період 2007 року не можуть бути прийняті до уваги відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, оскільки відповідачем не було доведено факт відправки даних факсограм на адресу та їх отримання позивачем.

Господарськими судами попередніх інстанцій також зазначено, що сторонами визначено строк дії договору до 31 грудня 2007 року, тому доводи відповідача щодо проведення маркетингових робіт за 2008 рік судами до уваги не взято.

Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем за зустрічним позовом не доведено факт надіслання та отримання відповідачем договорів №3335 та №3336, на які позивач за зустрічним позовом посилається як на підставу отримання оплати за надані маркетингові послуги.

Зустрічні позовні вимоги визнано судами документально необґрунтованими, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення 8143 грн. 62 коп. відмовлено.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апеляційна інстанція вказує, що як свідчить системний аналіз наданих позивачем та відповідачем документальних доказів, відповідач ні під час вирішення спору господарським судом Харківської області, ні при розгляді його апеляційної скарги не надавав належних та допустимих доказів здійснення ним відповідних (і насамперед передбачених між сторонами по справі) заходів по виконанню прийнятих на себе договірних зобов'язань.

На підтвердження правомірності своїх заперечень проти позову та правової обґрунтованості заявленого ним зустрічного позову до позивача відповідач надавав завірені ним копії письмових звернень, які за його твердженням направлялися позивачу із застосуванням телефонно-факсового зв'язку. Проте докази вчинення ним таких дій у порядку, встановленому чинним законодавством України, в матеріалах справи відсутні. Позивач протягом розгляду даної справи судами першої та другої інстанції заперечує отримання ним будь-яких письмових документів на підтвердження доводів відповідача про виконання ним умов укладених між ними договорів.

Судами встановлено, що відповідач всупереч умовам договорів для вирішення питання про закінчення їх дії та настання обставин, які б служили підставою для кінцевих розрахунків між ними, не підтвердив надіслання позивачу оформленого ним акту прийому-передачі виконаних робіт, що послугувало основною підставою для задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

У разі невиконання зобов`язання, за яким було сплачено передплату (аванс), сплачені кошти підлягають поверненню, а спори щодо покладення відповідальності на сторону-правопорушника вирішуються на загальних підставах.

З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача за первісним позовом про стягнення сплачених позивачем 30000 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки в даному випадку у відповідача не виникло за договором грошового зобов`язання, а він мав надавати передбачені договором послуги, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України відсутні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, задовольняє касаційну скаргу ТОВ "СхідБат" частково.

Виходячи з викладеного, рішення та постанова в частині стягнення 4789,64 грн. інфляційних втрат, 425,23 грн. 3% річних та відповідно 52,41 грн. держмита підлягають скасуванню, в решті –мають бути залишені без змін.

Підлягає стягненню з відповідача відповідно 26,21 грн. держмита за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 122 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ТОВ "СхідБат" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2008 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2008 у справі №35/88-08 скасувати в частині стягнення 4789,64 грн. інфляційних втрат, 425,23 грн. 3% річних, відмовити в цій частині у позові, в решті - залишити без змін.

Зменшити розмір держмита, витрати за яким покладені на ТОВ "СхідБат", на суму 52,41 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ про припинення стягнення за наказом №35/88-08 від 08.12.2008 в частині відмови у позові за цією постановою та розподілу судових витрат.

При наданні до суду доказу про виконання рішення та постанови у справі №35/88-08, господарському суду Харківської області видати відповідний наказ про поворот виконання рішення.

Стягнути з ВАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування" на користь ТОВ "СхідБат" 26,21 грн. сплаченого держмита за розгляд касаційної скарги. Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.