Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 ( судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б. ) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено; постановою визнано продовженим договір оренди приміщення загальною площею 24,9 кв. м, яке розташоване в мансардному поверсі у м. Києві на вул. Хрещатик, 44, літ А, укладеним між спілкою дизайнерів України та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація"відповідно до рішення Київради від 16.03.2006 № 214/3305 (ra0214023-06) на 364 дні на умовах договору оренди № 1/0720 від 25.06.1998 та визначено строк його дії, враховуючи останній термін виконання рішення з 16.05.2006 по 14.05.2007.

Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної інстанції, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", Київська міська рада звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати, а рішення господарського суду м. Києва залишити без змін.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"посилається на необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо спірних правовідносин учасників господарського процесу, а також безпідставності висновку суду щодо порушених прав позивача.

В свою чергу, Київська міська рада в касаційній скарзі вказує на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме - неправильне і неповне встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи; невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові, дійсним обставинам справи та зібраним у ній доказам.

Спілка дизайнерів України у відзивах на касаційні скарги зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, просить суд залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Місцевий господарський суд, відмовляючи Спілці дизайнерів України в задоволенні позовних вимог, встановив наступні обставини:

- 25.06.1998 між Державним комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація"(орендодавець, відповідач) та Спілкою дизайнерів України (орендар, позивач)укладено договір оренди № 1/0720. Згідно з п. 1.1. укладеного договору орендодавець на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 178 від 02.02.1998 передає, а орендар приймає в орендне користування 3-4 поверховий будинок (приміщення в нежилому будинку) по вул. Хрещатик, 44 літ. А на мансарді загальною площею 22 кв. м під творчу майстерню;

- відповідно до акту приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення площею 22 кв. м по вул. Хрещатик, 44 літ А у м. Києві;

- 22.08.2006 сторонами складено акт, згідно з яким сторони встановили, що площа з урахування поверхових планів нежилого будинку становить 24,90кв. м, що на 2,90 кв. м більше від указаної в договорі 22 кв. м –викладені умови є невід‘ємною частиною договору оренди № 1/0720 від 25.06.1998;

- відповідно до п. 6.1 договору сторонами погоджено строк дії договору з 13.02.1998 до початку реконструкції кварталу;

- 20.01.2006 сторонами внесено зміни до договору № 1/0720 від 25.06.1998, згідно з якими строк дії договору визначено з 13.02.1998 до 31.12.2006;

- рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2007 у справі № 36/386, залишеного без мін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2007, спілку дизайнерів України виселено з нежитлового приміщення загальною площею 24,90 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 44 літ А, а також повернуто зазначене приміщення Комунальному підприємству ""Київжитлоспецексплуатація". Також вказаним рішенням суду встановлено, що договір оренди № 1/0720 від 25.06.1998 припинив свою дію 31.12.2006;

- згідно з п. 6.4. договору укладення нового договору оренди на вказане приміщення можливе лише в разі надання розпорядчих документів (розпорядження міськдержадміністрації, ордеру);

- на підставі положень п. 5 ст. 16, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", 16.03.2006 Київською міською радою прийнято рішення № 214/3305 (ra0214023-06) "Про передачу в користування на умовах оренди нежилих приміщень продовження термінів дії договорів оренди нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та про розміри орендних ставок". Додаток № 2 до рішення Київської міської ради № 214/3305 від 16.03.2006 (ra0214023-06) містить Перелік підприємств і організацій, яким дозволено переукласти договори оренди нежилих приміщень у будинках та спорудах, які закріплені на праві господарського відання за КП "Київжитлоспецексплуатація";

- п. 15 Переліку Спілці дизайнерів України надано дозвіл на переукладання договору оренди на нежиле приміщення (мансарда) площею 22,0 кв. м по вул. Хрещатик, 44 літ А у м. Києві терміном на 364 дні;

- рішення Київської міської ради № 214/3305 від 16.03.2006 (ra0214023-06) прийнято коли договір оренди № 1/0720 від 25.06.1998 ще діяв, а тому переукладення договору має відбуватись після закінчення строку його дії, тобто після 31.12.2006;

- на підставі наведеного місцевий господарський суд не прийняв до уваги доводи позивача про те, що двомісячний строк виконання рішення сплив 16.05.2006;

- рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006 (ra-034023-06) "Про затвердження Порядку передачі майна територіальної громади м. Києва в оренду, Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, Типового договору про оренду майна територіальної громади м. Києва" затверджено порядок передачі майна територіальної громади м. Києва в оренду;

- п. 5 згаданого рішення встановлено, що рішення про передачу майна територіальної громади м. Києва прийняті Київською міською радою, але не виконані на момент набрання цим рішенням чинності, підлягають виконанню відповідно до вимог цього рішення;

- на підставі наведеного місцевий господарський суд встановив, що оскільки після закінчення терміну договору оренди № 1/0720 від 25.06.1998 рішення Київської міської ради № 214/3305 від 16.03.2006 (ra0214023-06) не було виконано, передача майна територіальної громади міста Києва в оренду має відбуватись відповідно до цього Порядку;

- відповідно до розділу 10 Порядку (ra0214023-06) підставою укладання основного договору оренди майна є рішення Київради. Орендодавець готує проект основного договору та з урахуванням істотних умов, визначених відповідним рішенням Київради, направляє його орендарю. У разі згоди з умовами, визначеними в проекті договору, орендар підписує його та передає на погодження до головного управління. Головне управління погоджує проект договору, підписаний орендарем, та направляє його орендодавцю. Орендодавець підписує погоджений Головним управлінням комунальної власності м. Києва проект договору. Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору;

- згідно з п. 2 даного порядку орендодавцями є –підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва (будівлі, споруди, приміщення; окрема індивідуально визначене майно), в даному випадку КП "Київжитлоспецексплуатація";

- місцевим господарським судом встановлено, що вимоги, встановлені зазначеним вище Порядком щодо укладення договору оренди відповідачем виконано не було;

- місцевим господарським судом також враховані положення Господарського кодексу України (436-15) , а саме: ст. 179 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; ст. 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладення господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором; ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що сторона, яка одержала проект договору у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні; п. 3 ст. 184 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

З огляду на положення ст. 33 ГПК України щодо розподілу обов‘язку доказування між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами про визнання договору укладеним, однак доказів, що підтверджують дотримання ним порядку укладення договорів, передбачених наведеними нормами, позивачем не надано.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду виходив із наступного:

- оскільки відповідач не виконав свого обов‘язку та не вчинив дій щодо продовження дії договору оренди № 1/0720 від 25.06.1998 на виконання рішення Київської міської ради № 214/3305 від 16.03.2006 (ra0214023-06) , які передбачені Положенням про порядок надання майна територіальної громади міста Києва в оренду, затверджених рішеннями Київської міської ради № 309/410 від 24.06.1999 (ra0309023-99) та 34/91 від 28.09.2006 (ra-034023-06) щодо укладення договорів оренди майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав щодо продовження строку дії договору оренди.

Відповідно до роз‘яснень, викладених у пп. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду є такою, що даним вимогам не відповідає, враховуюче таке.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що порушення прав позивача є наслідком невиконання відповідачем свого обов‘язку (невчинення дій) щодо продовження дії договору оренди № 1/0720від 25.06.1998 є безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

На підставі одних і тих самих матеріалів справи місцевий та апеляційний господарські суди дійшли повністю протилежних висновків.

При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем не доведено наявності тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання договору укладеним, оскільки докази, які б підтверджували дотримання позивачем порядку укладення договорів, передбаченого нормами чинного законодавства, не надано та, відповідно, такі докази не містяться в матеріалах справи.

Наведений висновок місцевого господарського суду фактично вказує на дві обставини: відсутність як такого порушеного права позивача, відсутність зв‘язку між підставами позову та самими позовними вимогами, обраними як спосіб захисту порушеного права. Наявність хоча б однієї з наведених обставин робить неможливим задоволення позовних вимог, що власне і відображено в рішенні місцевого господарського суду.

Проте, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду не навів обставин, що б спростовували висновки суду першої інстанції. Фактично, в порушення вимог ГПК України (1798-12) щодо перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції без дослідження обставин справи та належного обґрунтування своїх висновків дійшов помилкового висновку про наявність порушеного права позивача і невиконання відповідачем свого обов‘язку (не вчинення) дій щодо продовження дії договору № 1/0720 від 25.06.1998.

Крім того, залишається не визначеним задоволення судом апеляційної інстанції, позовних вимог в тій редакції, що міститься в резолютивній частині постанови.

Так, при вирішенні спору в суді першої інстанції, позивач декілька раз уточнював позовні вимоги.

Остання редакція позовних вимог міститься в поясненнях позивача від 22.07.2008 і зводиться до вимог: визнати договір оренди приміщення загальною площею 72,40 кв. м, яке розташоване в мансардному поверсі у м. Києві на вул. Хрещатик, 44 літ. А, укладеним між позивачем і відповідачем відповідно до рішення Київради від 16 березня 2006р. № 214/3305 (ra0214023-06) на 364 дні на умовах договору оренди № 10/1753 від 18.03.2005р., який є типовим договором відповідно до Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (2269-12) ; визначити строк його дії, враховуючи останній термін виконання рішення –з 16.05.2006 по 14.05.2007.

Проте, резолютивна частина оскаржуваної постанови зводиться до задоволення позовних вимог:

визнати продовженим договір оренди приміщення загальною площею 24,9 кв. м, яке розташоване в мансардному поверсі у м. Києві на вул.. Хрещатик 44, літ А, укладеним між спілкою дизайнерів України та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація"відповідно до рішення Київради від 16.03.2006 № 214/3305 (ra0214023-06) на 364 дні на умовах договору оренди № 1/0720 від 25.06.1998 та визначити строк його дії, враховуючи останній термін виконання рішення з 16.05.2006 по 14.05.2007.

Таким чином, апеляційний господарський суд, без належного на те обґрунтування, фактично вийшов за межі позовних вимог і задовольнив ті вимоги, що не заявлялись позивачем. Зазначене, є беззаперечним порушенням норм процесуального права, наслідком чого є скасування відповідного судового акту.

Отже, при розгляді даної справи в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд припустився порушення приписів ГПК України (1798-12) щодо всебічного, повного і об‘єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, скасував юридично правильне рішення місцевого господарського суду, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) є підставою для скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції.