за позовом ОСОБА_1 до Військового комісара Коропського районного військового комісаріату Кальченка Олександра Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду прийняту 15 березня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Глущенко Я.Б., суддів: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військового комісара Коропського районного військового комісаріату Кальченка Олександра Володимировича, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову №40 від 07 серпня 2015 року про накладення на позивача штрафу в сумі 510,00 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) (далі також - КУпАП (80731-10) ).

В обґрунтування позову позивач зазначав, що постановою № 40 військового комісара Коропського районного військового комісаріату Кальченка О.В. від 07 серпня 2015 року на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень за вчинене правопорушення, передбачене частиною першою статті 210 КУпАП (80731-10) . Вважає вказану постанову незаконною, оскільки він не був обізнаний про існування протоколу про адміністративне правопорушення.

Коропський районний суд Чернігівської області постановою від 11 січня 2016 року позов задовольнив.

Визнав протиправними дії військового комісара Коропського районного військового комісаріату Кальченка О.В. та скасував постанову в справі про адміністративне правопорушення № 40 від 07 серпня 2015 року про накладення адміністративного стягнення за частиною першою статті 210 КУпАП (80731-10) на ОСОБА_1 у виді штрафу в сумі 510 гривень.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 березня 2016 року скасував постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2016 року та прийняв нову, якою в задоволенні позову відмовив.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що відповідачем було порушено порядок притягнення його до адміністративної відповідальності, постанова про накладення на нього штрафу є безпідставною та підлягає скасуванню.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) (далі - КАС України (2747-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно із частиною першою статті 276 та частиною першою статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення; у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).

Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до цієї норми, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до положень статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, посадова особа виносить постанову по справі, яка підписується цією посадовою особою.

З наведеного вбачається, що Кодексом України про адміністративне правопорушення визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, з метою недопущення безпідставного притягнення її до відповідальності, і що це є гарантією об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Судами встановлено, що 22 липня 2015 року службовими особами Коропського районного військового комісаріату (далі також - Коропський РВК) вживались заходи щодо вручення позивачу повістки про виклик до Коропського РВК - на 23 липня 2015 року на 8:00 год.

Однак позивач відмовився від отримання повістки, що підтверджується актом про факт відмови від її отримання від 22 липня 2015 року, складеним службовими особами Коропського РВК.

Частиною першою статті 210 КУпАП (80731-10) передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.

Отже, передбачена вказаною статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) адміністративна відповідальність настає, зокрема, у разі нез'явлення громадянина України за викликом до військового комісаріату для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.

Оскільки у визначений день і час позивач до Коропського військового комісаріату не з'явився, тому 05 серпня 2015 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 210 КУпАП (80731-10) .

Протокол містить записи про те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису в протоколі, від дачі пояснень та від отримання другого примірника протоколу (засвідчені підписами свідків), а також про те, що заяв чи клопотань від нього не надходило.

У зазначеному протоколі вказано, що позивача повідомлено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться 06 серпня 2015 року о 9:00 год. в кабінеті №1 Коропського РВК.

Крім того, із пояснень свідків, допитаних судом першої інстанції, слідує, що службові особи Коропського РВК 05 серпня 2015 року приходили до місця роботи позивача з метою складання вищевказаного протоколу. Той факт, що службові особи Коропського РВК приходили до нього на роботу в указаний день позивачем не заперечується, проте як зазначає сам позивач він не зрозумів мети, з якою вони прибули, і попросив їх зачекати, щоб викликати юриста. Однак, працівники військкомату, не дочекавшись його, залишили робочий кабінет.

Оскільки позивач протягом 06 серпня 2015 року до військового комісаріату не з'явився, відповідачем 07 серпня 2015 року прийнято оскаржувану постанову.

Верховний суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що при прийнятті постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем враховано підтверджені доказами відмову позивача в отриманні повістки, факт неявки за викликом до військового комісаріату, протокол про адміністративне правопорушення, складений у відповідності до статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який, зокрема, містить засвідчені двома свідками записи про відмову позивача в його підписанні, дачі пояснень та отриманні другого примірника.

Тобто, відповідач керувався доказами, що передбачені статтею 251 вказаного Кодексу, які доводять факт порушення позивачем обов'язку, визначеного частиною першою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", внаслідок відмови від отримання повістки.

Пояснення свідків дають підстави зробити висновок, що позивачу не могло не бути відомо про намагання працівників військового комісаріату викликати його та забезпечити дотримання його прав, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Проте позивачем не надано будь-яких доказів, що ним вживались заходи з метою реалізації вищевказаних прав.

За таких обставин, посилання позивача на окремі процедурні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення.

Тому Верховний суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильним, обґрунтованим, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.