розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 липня 2015 року (Самойлова В.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року (Філатов Ю.М., Калиновський В.А., Водолажська Н.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Митниця), третя особа - державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ), про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів,

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Митниці, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 3 квітня 2015 року № 203-о про звільнення позивача з посади головного державного інспектора аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Митниці з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (1682-18) ;

- поновити ОСОБА_1 на зазначеній посаді;

- стягнути з Митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 8 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року, у задоволення позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, просить вищезазначені рішення судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Митниця надіслала відзив на касаційну скаргу позивача, у якому заперечує проти доводів та вимог ОСОБА_1, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду справи обґрунтовано прийшов до висновку про те, що суб'єкт ладних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, починаючи з 7 жовтня 1996 року проходив службу в митних органах, а з 25 грудня 2014 року обіймав посаду головного державного інспектора аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Митниці.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3, 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 (563-2014-п) та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100 (z1385-14) , ДПІ провела перевірку відомостей, визначених у пункті 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" відносно позивача.

20 лютого 2015 року контролюючий орган склав висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", в якому зафіксовано, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутих ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1, а саме: не відображено нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1, придбаної за договором дарування від 5 жовтня 2005 року № 4-1225 та свідоцтва про право власності.

Наказом Митниці від 3 квітня 2015 року № 203-о позивача звільнено із займаної посади з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (1682-18) , у відповідності до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із такого. Оскільки за наслідком проведеної перевірки був встановлений факт недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданій позивачем за попередній рік декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, звільнення позивача з посади є законним та обґрунтованим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначено Законом України "Про очищення влади" (1682-18) .

Пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено припинення трудового договору з підстав, визначених Законом України "Про очищення влади" (1682-18) , згідно з частиною другою якої у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади" (1682-18) .

Визначення очищення влади (люстрація) міститься у частині першій статті 1 Закону України "Про очищення влади" та означає встановлену цим Законом або рішенням суду заборону окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) , та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3 Закону).

Стаття 2 Закону України "Про очищення влади" встановлює перелік осіб, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації)

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, обіймаючи посаду головного державного інспектора аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Митниці, є особою, щодо якої здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про очищення влади" перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) , набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону про очищення влади, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) , визначено Порядком № 1100 (z1385-14) , затвердженим наказом Міністерства фінансів України 3 листопада 2014 року.

В силу підпункту 3 пункту 3 цього Порядку проведення перевірки фактично полягає в:

аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

За правилами частини десятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що органи ДФС здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади" за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому, під час проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" (1682-18) , контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а також врахований час набуття майна та встановлено незаконність джерел таких доходів.

З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2015 року ДПІ відносно позивача склала висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", згідно з яким у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік ОСОБА_1 вказав недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого ним за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", а саме: не відобразив квартири за адресою АДРЕСА_1, що належить йому на праві приватної власності на підставі договору дарування від 5 жовтня 2005 року № 4-1225.

Поряд з цим, податковим органом встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого ним за час перебування на посадах, визначених пунктом 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідають наявній податковій інформації про доходи, отримані ним із законних джерел. При цьому, відповідно до письмових пояснень позивача зазначена квартира отримана ним від батька згідно договору дарування.

Слід зазначити, що інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Отже, незазначення у декларації майна не тягне за собою настання відповідальності за Законом України "Про очищення влади" (1682-18) , оскільки питання декларування доходів певних осіб врегульовано у цьому випадку Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) .

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звертає увагу на те, що при здійсненні відносно позивача перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" (1682-18) контролюючим органом не було встановлено невідповідності вартості майна доходам, отриманим із законних джерел, а тому вартість майна, набутого позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про його доходи, отримані із законних джерел.

Проте судами попередніх інстанцій не було враховано вищенаведені обставини та не надано їм належної правової оцінки.

Так, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, а також вирішене питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При цьому суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, пунктом 1 частини другої статті 353, статтями 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.