Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 4 лютого 2010 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько – ОСОБА_10, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

У встановлений законом строк вони як спадкоємці за законом першої черги не звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте зазначений строк пропущений ними з поважних причин, оскільки вони проживають у Росії, у Республіці Комі, та мають на утриманні неповнолітніх дітей. З підстав ст. 1272 ЦК України просили позов задовольнити.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 4 лютого 2010 року, позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено. Визначено ОСОБА_6, ОСОБА_7 додатковий строк у шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати ухвалені рішення судів, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд виходив з поважності причин пропущення ними передбаченого законом строку для прийняття спадщини: проживання позивачок у Росії, наявність у них неповнолітніх дітей та про смерть свого батька вони дізналися лише у 2008 році.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) роз’яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Проте всупереч ст. ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду таких не містить, обставини, на які послався суд у рішенні, такими не є.

Крім того, суд належним чином не з’ясував і коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_10

У матеріалах справи відсутні будь-які докази про прийняття спадщини відповідно до вимог закону відповідачкою ОСОБА_8

Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303, 315 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив і допущені судом першої інстанції помилки не виправив.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції й ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 4 лютого 2010 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.