розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Державної податкової адміністрації у Закарпатській області про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо ОСОБА_3,

У серпні 2009 року Державна податкова адміністрація (далі – ДПА) у Закарпатській області звернулася до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що працівниками ДПА встановлено, що ОСОБА_3 12 березня 2008 року отримав кредит в сумі 190 344 грн. 60 коп. в Закарпатському обласному управлінні Державного ощадбанку України, проте в ДПА відсутні дані про доходи ОСОБА_3 за 2007-2009 роки та сплачені ним податки.

Заявник просив суд надати дозвіл на розкриття Закарпатським обласним управлінням Державного ощадбанку України інформації, що містить банківську таємницю, а саме надати копію кредитної угоди ОСОБА_3 від 12 березня 2008 року та копії документів, на підставі яких була укладена дана угода.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 5 лютого 2010 року в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 15 квітня 2010 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 5 лютого 2010 року скасовано, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ДПА у Закарпатській області просить скасувати ухвалені в справі судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відсутні підстави для розкриття банківської таємниці щодо ОСОБА_3, оскільки вимога податкового органу стосується не надання інформації стосовно обсягу та обігу коштів на банківських рахунках вказаної фізичної особи, а надання копій документів, на підставі яких банком було укладено кредитну угоду з ОСОБА_3

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши, що фактично ДПА вимагає вилучення документів кредитної справи, а надання такої інформації можливе лише в порядку, визначеному КПК України (1001-05) .

З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки встановлено, що до суду ДПА було подано заяву про розкриття банківської таємниці в порядку, визначеному Главою 12 ЦПК України (1618-15) , вимоги заявника стосувались розкриття банківської таємниці шляхом надання копій документів, на підставі яких було укладено кредитний договір, питання про вилучення цих документів заявником не ставилось.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі судового рішення, скасованого помилково, з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Закарпатській області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 квітня 2010 року скасувати і залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 5 лютого 2010 року.