Справа 22ц-11223

Категорія 42

Головуючий у 1 інстанції Шавула В.С.

Доповідач Басуєва Т.А.

апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Басуєвої Т.А.

суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Качур Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_3, треті особи: Регіональне відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області, Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" "Дніпровськпромбудсервіс", Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську Ради про виселення з гуртожитку та зняття з реєстрації, –

рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2010 року задоволено частково позовні вимоги ВАТ "Дніпровськпромбудсервіс" виселено відповідачів з спірного жилого приміщення та зобов’язано ВГІРФО Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти відповідачів з реєстрації в спірному жилому приміщенні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, обґрунтовуючи свої заперечення проти рішення тим, що судом при ухвалені рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка самовільно оселилась в жиле приміщення гуртожитку.

Однак, погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його без повного і всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін у даних правовідносинах.

Заперечуючи проти позову відповідачка ОСОБА_2 довела, що вона та її неповнолітній син мешкають в спірному гуртожитку на законних підставах, постійно мешкають та зареєстровані в ньому з 2005 року, іншого житла не мають.

Ці доводи відповідачки підтверджуються витягом з протоколу спільного засідання правління і первісної профспілкової організації позивача від 26 вересня 2005 року (а.с. 75), а також ордером № 1513 від 26 вересня 2005 року (а.с. 31).

Відповідачка ОСОБА_2 і її неповнолітній син ОСОБА_3 зареєстровані в спірному гуртожитку (а.с. 32).

Суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.ст. 212- 214 ЦПК України, належним чином доводи відповідачки не перевірив і зазначеним обставинам оцінки не дав, хоча вони мають суттєві значення для правильного вирішення спору.

Згідно з вимогами Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) , забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону (500-17) , без попереднього надання їм (їх сім’ям) іншого житла.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що сфера дії Закону (500-17) поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше 5 років), зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках та не мають іншого власного майна.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 з неповнолітнім сином ОСОБА_3 підпадають під дії вказаного Закону (500-17) , і тому не можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення. На підставі вищевказаного, рішення суду першої інстанції в частині виселення ОСОБА_2 і її сина ОСОБА_3, підлягає скасуванню у відповідність до ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в позові в частині виселення ОСОБА_2 та неповнолітнього сина ОСОБА_3. Відповідачка набула право на проживання в гуртожитку на законних підставах і на сьогоднішній день його не втратила, тому не підлягає виселенню.

рішення суду першої інстанції стосовно виселення відповідача ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим і апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи безспірно встановлено, що ОСОБА_1 вселився в спірний гуртожиток з порушенням встановленого законом порядку без згоди позивача.

ОСОБА_1 не перебував з товариством у трудових відносинах, зареєстрований у Черкаській області.

Згоди позивача на його вселення, як члена сім’ї відповідачки ОСОБА_2, не було.

За таких обставинах суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виселення ОСОБА_1 з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

Керуючись ст.ст. 307, 309 п. 4, 316 ЦПК України апеляційний суд,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 – задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2010 року в частині виселення ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 і стягнення судових витрат з ОСОБА_2 – скасувати.

В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" до ОСОБА_2 та ОСОБА_2, як законного представника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи: Регіональне відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області, Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" "Дніпровськпромбудсервіс", Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську Ради про виселення з гуртожитку та зняття з реєстрації – відмовити.

В іншій частині рішення суду – залишити без змін.

рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.