СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
05.06.2003
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
<...>, розглянувши справу за позовом М-к Є. В. до Міністерства
освіти України про стягнення матеріальної і моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 1997 року М-к Є. В. звернулась до суду з зазначеним
позовом, посилаючись на те, що у 1984 році в Ефіопії загинув її
чоловік, який Міністерством освіти СРСР був направлений туди у
службове відрядження. До 2 грудня 1992 року Міністерством освіти
СРСР проводились їй виплати у зв'язку з втратою годувальника на
неповнолітніх дітей, але з цього часу виплати припинились.
Рішенням <...> районного суду <...> області від 24 жовтня
1997 року позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь
позивача 68953 грн. матеріальної та 4000 грн. моральної шкоди.
В касаційній скарзі Міністерство освіти і науки України
просить скасувати судове рішення, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального та процесуального права і
неповноту з'ясування обставин справи.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення -
скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 440 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
шкода,
заподіяна особі або майну громадянина, підлягає відшкодуванню
особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі.
В ст. 456 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що у разі
заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я,
пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або
громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати
потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також
виплатити потерпілому (членам сім'ї та особам, які перебували на
утриманні потерпілого) одноразову допомогу в установленому законом
порядку.
В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають
непрацездатні особи, які перебували на утриманні потерпілого або
мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
За положеннями п. 69 розділу 3 Правил про умови роботи
радянських працівників за кордоном (додаток до постанови
Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і
заробітної плати від 25 грудня 1974 р. N 365 ( v0365400-74 ) (v0365400-74)
відшкодування шкоди, заподіяної спеціалістам каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я, пов'язаним з їх роботою за кордоном,
проводиться міністерством (відомством), яке направило спеціалістів
за кордон.
З матеріалів справи вбачається, що М-к В. Г., чоловік
позивачки, працював <...>. Наказом обласного відділу народної
освіти <...> був відряджений у розпорядження Міністерства освіти
СРСР та направлений у відрядження в Ефіопію викладачем математики
середньої школи терміном на два роки. Зазначений наказ видано на
підставі наказу Міністерства освіти УРСР <...>. У 1984 році він
загинув в дорожньо-транспортній пригоді на шляху до місця роботи
та проживання. У зв'язку з цим Міністерство освіти СРСР проводило
щомісячні виплати М-к Є. В. на відшкодування шкоди у зв'язку з
втратою годувальника на неповнолітніх дітей до 2 грудня 1992 року.
З цього часу всі виплати припинено.
Суд, задовольняючи позов, послався на положення ст. ст. 440,
456 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, але не взяв при цьому до уваги, що М-к
В. Г. був направлений у відрядження Міністерством освіти СРСР, а
не Міністерством освіти України, з якого стягнув кошти на
відшкодування шкоди, при цьому не з'ясував питання, чи є
Міністерство освіти України належним відповідачем та відповідно
якими нормативними актами це врегульовано. Не перевірив суд і
підстави та умови направлення М-ка В. Г в Ефіопію.
Відповідно до Угоди про взаємне визнання прав на
відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним
захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з
виконанням ними трудових обов'язків ( 997_010 ) (997_010)
, укладеної в м.
Москві 9 вересня 1994 року і учасницею якої є України та яка
поширюється на підприємства, установи і організації Сторін (у тому
числі і колишнього Союзу СРСР) незалежно від форм власності, у
разі ліквідації підприємства, відповідального за шкоду, заподіяну
працівникам, і відсутності його правонаступника Сторона, на
території якої ліквідовано підприємство, гарантує відшкодування
шкоди цим працівникам згідно з національним законодавством (ст. 7
Угоди).
За правилами ст. 8 Угоди ( 997_010 ) (997_010)
у справах, передбачених
цією Угодою, компетентним є суд Сторони, на території якої
відбулась подія, що стала підставою для вимоги про відшкодування
шкоди, чи суд Сторони, на території якої живуть особи, які мають
право на відшкодування шкоди за вибором потерпілого.
Оскільки місцем знаходження Міністерства освіти СРСР була
Російська Федерація, то суду необхідно було обговорити питання
щодо залучення до участі у справі представника відповідного органу
цієї держави.
Враховуючи наведене, рішення підлягає скасуванню з
направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України
задовольнити.
Рішення <...> районного суду <...> області від 24 жовтня 1997
року скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Головуючий А.Ярема
Суддя-доповідач В.Шабунін