розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Копичинської виправної колонії №112 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 жовтня 2010 року по справі за позовом Копичинської виправної колонії №112 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області до приватного підприємства "Агенство Тернопільських новин", ОСОБА_6 про захист ділової репутації, стягнення моральної шкоди, колегія суддів,-

В липні 2010 року Копичинська виправна колонія № 112 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області звернулася в суд з позовом до ПП "Агенство Тернопільських новин", ОСОБА_6 Про захист ділової репутації, стягнення моральної шкоди.

В обгрунтування своїх вимог Копичинська виправна колонія №112 посилається на те, що 19.05.2010р. в газеті "Номер один", засновником якої являється ПП "Агенство Тернопільських новини", надруковано статтю під назвою "Звірства за колючим дротом", автор ОСОБА_6. У даній статті автором описуються випадки: безпідставного застосування співробітниками Копичинської виправної колонії управління Державного департаменту України у Тернопільській області (№112), грубої фізичної сили до засуджених, упередженого ставлення до них, а також неналежного харчування, медичного забезпечення та організації праці. На підставі чого було організовано міжвідомчу комісію, однак фактів вказаних у вищезгаданій статті щодо побиття колишніх засуджених працівниками установи, належного харчування, медичного забезпечення та організації праці не було та було прийнято постанову про відмову у порушенні кримінальної справи. З цих підстав позивач звернувся до редакції газети з претензією про спростування недостовірних відомостей які викладені у вищезгаданій статті, однак відповідач відмовився з тих мотивів, що питання щодо спростування інформації буде вирішено після узагальнення додаткової інформації яка надійшла до редакції після публікації статті. Просить зобов"язати ПП "Агенство Тернопільських новин" спростувати викладені відомості у статті газети "Номер Один" - "Звірства за колючим дротом" у визначеному законом порядку та стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. та судові витрати.

рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14 жовтня 2010 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі Копичинська виправна колонія №112 просить рішення суду скасувати і задовольнити їх прохання щодо зобов"язання приватного підприємства "Агенство Тернопільських новин" спростувати викладені відомості у статті газети "Номер один" - "Звірства за колючим дротом" у визначеному законом порядку та стягнення з автора статті під назвою "Звірства за колючим дротом" ОСОБА_6 моральну шкоду на користь Копичинської виправної колонії управління Державного департаменту України у Тернопільській області (№112) в сумі дві тисячі гривень, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників апелянта — Смолінського О.А., Корінь П.В., Митражика В.П., які підтримують доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що зазначені оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб"єктивної думки й поглядів відповідача, не можуть бути перевіреними на предмет відповідності їх дійсності. Правильність думок і оцінок автора публікації можуть бути предметом думок та оцінок інших осіб, а не предметом повноважень судової влади, тому що визначити їх правильність у судовому порядку означає втручання в правовий статус громадянина.

З такими висновками суду колегія не погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам закону і дійсним обставинам справи, а це у відповідності до ст. 309 ч.1 п.3 ЦПК України є підставою для скасування постановленого рішення та ухвалення нового.

Згідно зі ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації... та інші немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу (435-15) , ст.23 якої передбачає право на відшкодування моральної шкоди, в т.ч. за приниження її ділової репутації.

За правилами ч.3 ст. 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного. Проте, доказуванню на предмет достовірності, підлягає не будь-яка інформація, а лише та, - яка містить конкретні факти, спрямовані на приниження ділової репутації особи ( в т.ч. юридичної), і доведені до громадськості чи окремих громадян.

Відповідно до роз"яснень п.15,19 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року (v_001700-09) " Про судову практику у справах про захист гідності та честі, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" - вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з"ясувати чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

За правилами ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, (зокрема критики, оцінка дій тощо), тому не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Стаття 37 Закону України " Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" - юридичні особи мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов"язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

З матеріалів справи вбачається, що 19 травня 2010 року в газеті "Номер Один" надруковано статтю під назвою "Звірства за колючим дротом", автор ОСОБА_6. В даній статті автор надрукувала розповідь колишніх ув"язнених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які відбули покарання і звільнилися із Копичинської виправної колонії №112.. Дані засудженні в статті розповідають про безпідставне застосування окремими співробітниками колонії №112 грубої фізичної сили, упередженого ставлення до засуджених, а також про неналежне харчування, медичне забезпечення, організації праці та інше. Крім того, в даній статті автор дає свою оцінку розповідям колишніх засуджених та наводить коментар начальника Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області ОСОБА_9 Надрукована публікація журналістом не перевірялась, чого не заперечувалось ОСОБА_6 в апеляційній інстанції.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що опубліковані факти носили оціночний характер, що не відповідає дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, що після опублікування статті прокуратурою з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах із залученням відповідних фахівців охорони здоров"я області, обласної санітарно-епідеміологічної станції та Держгірпромнагляду області проведено перевірку фактів, зокрема, побиття засуджених працівниками колонії та необгрунтоване застосування до них дисциплінарних стягнень, ненадання медичної допомоги, неналежне харчування та побутові умови їх утримання, незаконне одержання по паспортах засуджених у банках кредитів та інших операцій було проведено перевірку, але жодний із фактів не знайшов свого підтвердження, про що свідчать висновки перевірок та постанова про відмову у порушені кримінальної справи від 3 червня 2010 року. Про непідтвердженість опублікованих фактів свідчать також 4 листи-звернення 81 засудженого, що відбувають покарання в колонії, відкриті листи від спостережної комісії при Копичинській міськраді та голови Громадської ради при управлінні Державного Департаменту України у Тернопільській області. Однак редакція газети на вищевикладене не звернула уваги і не спростувала публікації.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які свідчили журналісту ОСОБА_6 про опубліковані дані під час відбуття покарання у цій колонії допускали порушення режиму і до яких застосовувались адмінстягнення адміністрацією і що під час перебування в колонії скарг на неправомірні дії працівників установи від них не поступало.

При цьому суд правильно послався на ст.10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, відповідно до якої кожен має право на свободу виявлення поглядів, та що це право включає в себе свободу дотримуватись своїх поглядів, отримувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади та залежності від меж.

Крім того, відрізняючи інформацію (факти) від поглядів (оціночних суджень) Європейський Суд зазначив, що існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень доказуванню не підлягає. Вимогу щодо спростування оціночних суджень задовольнити неможливо, а крім того, вона обмежує свободу дотримання власних поглядів, яка лежить в основі права, захищеного ст.10 Конвенції.

Проаналізувавши докази по справі, колегія вважає, що опубліковані факти носять інформаційний характер,а не оціночні, а тому підлягали перевірці, що не було зроблено автором статті, тому її слід спростувати у тій же газеті і в той же спосіб.

Що ж стосується стягнення моральної шкоди в користь позивача з ОСОБА_6, то суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні у відповідності до п.28 постанови ПВС України №1 27.02.2009 р. (v_001700-09) - розглядаючи справи за позовами органів державної влади та місцевого самоврядування, суди мають врахувати положення ч.2 ст.49 ЗУ " Про інформацію", згідно з якою органи державної влади, місцевого самоврядування як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати по суду лише спростування недостовірної інформації та не мають права вимагати відшкодування моральної(немайнової) шкоди.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 315, 316 ЦПК України, ст. 23 ч.2 п.4, 277 ЦК України, Закону України "Про друковані засоби масової інформації" (2782-12) , колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Копичинської виправної колонії №112 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області — задовольнити частково.

рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 жовтня 2010 року в частині відмови спростування недостовірної інформації скасувати і ухвалити нове, яким позов цій частині задовольнити і зобов"язати ПП "Агенство Тернопільських новин" спростувати інформацію, викладену в статті газети "Номер один" від 19.05.2010 року під назвою "Звірства за колючим дротом" в тій же газеті і тим же способом, у який вона була поширена в місячний термін з моменту набрання рішення законної сили.