ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
09.01.2003
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України <...>, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Є-вої О. С., Є-ва А. Ф. про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 1998 року державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулася до суду з позовом до Є-вої О. С. та Є-ва А. Ф. про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання за державою права власності на 2/3 частини жилого будинку.
Позивач зазначав, що згідно з договором на право надання у безстрокове користування земельної ділянки під будівництво від 30 березня 1952 року Є-ов Ф. Ф. розпочав будівництво жилого будинку по вул. <...> у м. Києві, яке було закінчено в 1977 році. До початку забудови Є-ов Ф. Ф. був розлучений та мав двох дітей: Є-ва А. Ф. та Є-ву С. Ф.
У 1963 році Є-ов Ф. Ф. уклав шлюб з Є-вою Т. М., яка після його смерті 17.04.96 прийняла спадщину, а саме - 1/2 частину будинку як спільного майна подружжя шляхом фактичного вступу у володіння будинком.
Після смерті Є-ої Т. М. 14.08.96 2-а та 6-а державні нотаріальні контори м. Києва у 1997 році видали Є-вій С. Ф. та Є-ву А. Ф. свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину будинку кожному та 1/3 частину будинку передано у власність держави, оскільки Є-ва Т. М. спадкоємців не мала.
Після смерті Є-вої С. Ф., яка сталася 05.08.97, спадщину прийняла її мати Є-ва О. С.
Посилаючись на те, що будинок був спільною власністю подружжя Є-ва Ф. Ф. та Є-вої Т. М., тому частка останньої у спадковому майні складає 2/3 частини будинку, позивач просив визнати свідоцтва про право на спадщину, які видані на цей будинок, недійсними та визнати за державою право власності на 2/3 частини спірного будинку.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.07.99, залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Київського міського суду від 27.09.2000, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати ухвалені судові рішення як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, судова палата вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні, виходячи з наступного.
Судом встановлено і з матеріалів справи вбачається, що спірний будинок був збудований Є-вим Ф. Ф. до реєстрації шлюбу з Є-вою Т. М. Разом з нею будівництво не велося. Після його смерті відкрилася спадщина на цей будинок. Спадкоємцями першої черги за законом на день його смерті були його діти - Є-ва С. Ф. та Є-ов А. Ф., а також дружина Є-ва Т. М., які успадкували спадщину в рівних частках, що відповідає вимогам ст. 529 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06) .
Позивачем суду не було надано доказів того, що Є-ва Т. М. брала участь у спорудженні будинку, покращенні його стану. Тому суд підставно не визнав за нею права власності на частку будинку в порядку забудови.
Оскільки судові рішення постановлені з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06) , судова палата У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м Києва залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.07.99 та ухвалу судової колегії в цивільних справах Київського міського суду від 27.09.2000 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.