Справа№ 22ц-8917/10 

Головуючий в суді І інстанції Рудюк О.Д.

Категорія 01, 45 Доповідач в 

суді II інстанції Поліщук М.А.

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Антоненко В.І.

суддів - Поліщука М.А., Касьяненко Л.І.

при секретарі – Сашко Я.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення порушень права власності на землю.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

У січні 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом і просили зобов'язати відповідачку відновити самовільно прибраний нею паркан.

В ході розгляду справи позовні вимоги уточнили і доповнили та просили зобов’язати відповідачку знести самочинно збудований нею на належній позивачам земельній ділянці капітальний паркан, зобов’язати відновити самовільно прибраний нею паркан, зобов’язати знести самовільно прокладений водопровід та відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення права.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що вони є співвласниками земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_5 суміжним землекористувачем. В листопаді 2009 року виявили, що відповідачка самовільно прибрала старий паркан, який проходив по межі, заглибилась на декілька метрів на територію належних позивачам земельних ділянок, побудувала капітальний паркан з фундаментом, цокольною частиною та профнастилом і без згоди позивачів викопала траншею та провела водопровід по земельній ділянці, належній позивачам.

рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5 відновити самовільно прибраний нею паркан, що знаходиться на межі між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельних ділянок.

В частині зобов’язання ОСОБА_5 знести самовільно прокладений по земельній ділянці позивачів водопровід та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_5 - задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив із доведеності позовних вимог в цій частині, що ОСОБА_5 порушила право власності позивачів на належні їм земельні ділянки шляхом встановлення капітального паркану на території їх земельних ділянок і фактичного захвату частини цих земельних ділянок.

Проте погодитись із цими висновками не можна, так як вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом першої інстанції встановлено і не оспорюються сторонами наступні обставини справи.

Згідно Державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих 3.09.2004року, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є співвласниками земельних ділянок площею 0,1000га. та 0,2054га, розташованих по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_5 є власницею земельної ділянки площею 0,0912га, розташованої по АДРЕСА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 12.12.2008 року.

Земельна ділянка відповідачки межує із земельними ділянками позивачів.

ОСОБА_5 на межі земельних ділянок сторін побудувала паркан.

Суд першої інстанції вважав доведеними вимоги про порушення відповідачем права власності позивачів, шляхом побудови капітального паркану на земельній ділянці позивачів, виходячи із листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 16.12.2009 року та акта про порушення меж земельної ділянки, складеного землевпорядником Вишгородської міської ради 6.04.2010 року.

При апеляційному розгляді встановлено, що зазначені докази на підтвердження задоволеної судом частини позовних вимог не можна визнати належними відповідно до вимог ст. 58 ЦПК України.

Так, в листі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 16.12.2009 року вказано, що на території домоволодіння ОСОБА_5 виявлено капітальний паркан з фундаментом і цокольною частиною та профнастилом і при обмірі метричними засобами (рулетка) виявлено, що паркан розміщений не у відповідності з державним актом права власності на земельну ділянку ОСОБА_5 на відстані 3,00метрів.(а.с.10).

В Акті про порушення меж земельної ділянки, складеному землевпорядником Вишгородської міської ради 6.04.2010 року (а.с.98), вказано, що при обстеженні земельних ділянок сторін виявлено, що ОСОБА_5 при встановленні нею нового паркану порушено землекористування - перенесено паркан на 2-3 м. на земельну ділянку ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Проте вказаний акт про порушення меж земельної ділянки, складений землевпорядником Вишгородської міської ради одноособово, у відсутність сторін спору, а зміст листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 16.12.2009 року не доводить, що ОСОБА_5 побудувала паркан на частині земельної ділянки позивачів.

На підтвердження позовних вимог позивачами не надано зведеного кадастрового плану земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Наявна в матеріалах справи ксерокопія плану земельних ділянок (а.с.99) не може вважатись належним доказом підтвердження позовних вимог, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування і не завірена у встановленому законом порядку.

Обґрунтованими є також доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що із технічної документації зі складання державних актів на право спільної часткової власності на землю ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вбачається, що межі земельних ділянок між ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не погоджені і не встановлені (а.с.84-90).

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача знести самочинно збудований нею на належній позивачам земельній ділянці капітальний паркан, зобов’язання відновити самовільно прибраний нею паркан в установленому законом порядку не доведені, а тому рішення суду відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Разом з тим суд першої інстанції обґрунтовано, з дотриманням вимог закону, відмовив в частині зобов’язання ОСОБА_5 знести самовільно прокладений по земельній ділянці позивачів водопровід.

Встановлено і відповідає обставинам справи, що ОСОБА_5 18.07.2007 року звернулась до Вишгородського МКП "Водоканал" із заявою про видачу дозволу на реконструкцію її існуючої водопровідної мережі і 1.08.2007 року відповідачці було видано технічні умови на реконструкцію водопровідної мережі до її будинку та підключення до міської водопровідної мережі по вул.М.Спасу в м.Вишгороді(а.с.103-105).

Та обставина, що ОСОБА_5 провела водопровід по земельній ділянці позивачів, відповідно до ст..ст. 10, 60 ЦПК України не доведена.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про те, що для підключення до існуючих мереж водопроводу і каналізації ОСОБА_5 повинна була замовити і виготовити проект, а на прокладання водопроводу по земельній ділянці позивачів згоди не надавалось, є необґрунтованими, оскільки не спростовують висновків суду щодо недоведеності факту прокладання відповідачкою водопроводу по належній позивачам земельній ділянці.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права не заслуговують на увагу і не дають передбачених законом підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення:

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення порушень права власності на землю – в і д м о в и т и.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.