апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22.07.2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "МетаБанк" до приватного підприємця ОСОБА_1 і ОСОБА_2, про стягнення грошових коштів за кредитним договором та за зустрічними вимогами ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, -

У листопаді 2007 року Акціонерний Банк "Металург" (на цей час Публічне акціонерне товариство комерційний банк "МетаБанк", далі-Банк) звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 й ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, пені та процентів за кредитним договором, посилаючись на те, що за кредитним договором № 32-24-05/0125-МК від 10.10.2005 року приватний підприємець ОСОБА_1 на потреби, одержав в Банку 30 000 грн. зі сплатою 26% річних за користування кредитом на строк до 03.10.2007 року. Про те свої зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом на виконав. У зв'язку з цим виникла заборгованість на суму 153 739 грн. 94 коп.. Відповідач ОСОБА_2 є поручителями боржника. Посилаючись на викладене Банк просив солідарно стягнути з відповідачів зазначену заборгованість.

Відповідач ОСОБА_2 заявила зустрічні вимоги про визнання договору поруки недійсним з підстав п.3 ст.215, 230 ЦК, оскільки вона заперечує дійсність її намірів на укладення договору поруки.

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22.07.2010 року позов задоволено. Зустрічні вимог суд відхилив.

В апеляційній скарзі відповідачі просили скасувати ухвалене рішення, так як на їх думку суд неправильно з'ясував обставини справи та неправильно тлумачив норми матеріального права.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно ст.310 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду у справі із закриттям провадження у справі з підстав, визначених п.1 ст.205 ЦПК.

З матеріалів справи видно, що за кредитним договором № 32-24-05/0125-МК від 10.10.2005 року приватний підприємець ОСОБА_1 на потреби, одержав в Банку 30 000 грн. зі сплатою 26% річних за користування кредитом на строк до 03.10.2007 року (а.с.234).

Цей відповідач не виконав належним чином і в строк відповідно до умов Договору свої зобов'язання. В зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 153 739 грн. 94 коп., в тому числі: сума простроченого кредиту – 24 354 грн. 11 коп., сума прострочених процентів – 1 659 грн. 08 коп., сума пені за порушення строків повернення кредиту – 119 331 грн. 68 коп., сума пені за порушення строків сплати відсотків – 8 395 грн. 07 коп. (а.с.185).

Таким чином, за умовами ст.1050 ЦК боржник зобов'язаний сплатити позивачу всі нараховані і несплачені суми за умовами договору.

Матеріали справи свідчать і проте, що Боржник за кредитним договором є приватним підприємцем.

Згідно зі ст. ст. 1, 2 Господарського кодексу України та 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд вирішує спори між юридичними особами, у тому числі і громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Отже спір між Банком та приватним підприємцем щодо укладеного кредитного договору підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Стаття 16 ЦПК не допускає об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги і при розгляді справи не закрив провадження у справі в цій частині.

З цього випливає, що апеляційна скарга приватного підприємця ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідач ОСОБА_2 поручилась перед Банком за виконання божником свого обов'язку (а.с.232).

З договори поруки видно, що всі Договори діють до повного виконання сторонами умов Договору Поруки.

За п.1 Договору поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Таким чином, за умовами Договору Поруки і ст.554 ЦК поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В такому разі твердження в апеляційній скарзі про те, що сплинули строки, передбачені ст.559 ЦК для звернення стягнення не є переконливими.

Відповідач ОСОБА_2 просила визнати укладений договір поруки недійсним, стверджуючи, що вона не мала намірів укладати такий договір. При цьому посилалась на підстави ч.3 ст.215 ЦК та ст.230 ЦК.

Статтею 215 ч.3 ЦК встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

ОСОБА_2 не заперечує, що вона підписала договір поруки але стверджує, що в дійсності мала намір підписати кредитний договір на отримання грошових коштів на суму 30000 грн. для Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалко".

Проте, колегія суддів не переконана аргументами викладеними в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Є очевидним, що спірний договір поруки укладений в письмовій формі. На кожній сторінці ОСОБА_2 поставила свій підпис надала необхідні реквізити для такого виду угоди(а.с.232).

У справі не має доказів проте, що відповідач ОСОБА_2 не володіє українською мовою, є малописьменною, має фізичні обмеження і це могло привести до помилки у з'ясуванні документу, який вона підписувала.

Таким чином, апеляційні скарги з цього питання є необґрунтованими і наведені в них доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 307, 308, 310, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22.07.2010 року у справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "МетаБанк" заборгованості за кредитним договором у сумі 153 739 грн. 94 коп. та судових витрат у сумі 1 567 грн. 40 коп. скасувати і в цій частині провадження у справі закрити.

Решту рішення залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.