колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Житлово –експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Житлово – експлуатаційного об’єднання Київського району м. Сімферополя АР Крим на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 8 червня 2010 року,

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 1863 гривень 04 копійки.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 АРК на підстав договору купівлі – продажу №627 від 15.05.2004 року. Вказує, що відповідач не виконує зобов’язання по оплаті витрат на технічне обслуговування будинку та прибудинкової території, не сплачує комунальні платежі, як це передбачено договором або законом про участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території. Зазначають, що вказаний будинок знаходиться на балансі КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя та є виконавцем житлово – комунальних послуг з утримання будинків та прибудинкової території. Проте, витрати в добровільному порядку не сплачуються, у зв’язку з чим вони звернулися до суду про стягнення витрат.

рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 8 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя АР Крим подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя АРК просять рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що будинок в якому проживає відповідач знаходиться на балансі КП ЖЕО Київського району АРК та є власністю місцевої ради. КП ЖЕО обслуговує вказаний будинок, а також контролює дотримання громадянами правил користування жилими приміщеннями. Відповідно до 20 ЗУ "Про житлово – комунальні послуги" (1875-15) та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій споживач зобов’язаний сплачувати послуги по утриманню будинку та прибудинкової території в строки, які встановлені договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між позивачем та відповідачем не був укладений договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території та позивачем не надані докази про надання житлово – комунальних послуг, тому позов не підлягає задоволенню.

З такими висновками суду не погоджується колегія суддів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) (далі Закон).

Відповідно до ст. 1 цього Закону утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Статтею 3 цього Закону передбачено, що предметом його регулювання є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Виконавці житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій визначаються органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків відповідно до Порядку, встановленого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року N 60 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 р. за N 541/10821 (z0541-05) .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі – продажу №627 від 15 травня 2004 року та проживає у вказаній квартирі.

Будинок №188 по вул. Кечкеметській у м. Сімферополі знаходиться на балансі КП "ЖЕО" Київського району м. Сімферополі АР Крим.

Згідно довідки наданій суду, у ОСОБА_5 склалася заборгованість по сплаті за утримання будинку та прибудинкової території, станом на 19 січня 2010 року у розмірі 1863 грн.04 коп. Заборгованість у межах строків позовної давності за період з 1 лютого 2007 року по 1 лютого 2010 року складає суму 1412 гривень 37 коп.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України власник або наймач квартири зобов’язаний оплачувати надані житлово – комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.

З положень ст. 20 ЗУ "Про житлово – комунальні послуги" вбачається, що споживач житлово –комунальних послуг зобов’язаний укласти договір на надання житлово – комунальних послуг, підготовлений виконавцем на підставі типового договору, оплачувати житлово – комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з вимогами ст. 20 Закону споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Статтею 29 Закону передбачено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

У порушення вказаних норм договір на надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території між КП "ЖЕО" Київського району та ОСОБА_5 укладений не був.

Проте, відповідно до вимог частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проживаючи в будинку, який обслуговує КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя, ОСОБА_5 разом з іншими жильцями фактично отримує послуги, які надаються.

Виходячи з цього, суд необґрунтовано відмовив в позові КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя про стягнення заборгованості з ОСОБА_5

Колегія суддів вважає необґрунтованим довід відповідача відносно того, що позивач не надавав йому послуг за які потребує оплати, оскільки позивачем надані докази які підтверджують надання послуг, а саме : перелік послуг по утриманню будинку та при будинкової території, рішення виконкому Київської районної ради м. Сімферополя про встановлення розміру тарифів за різні послуги, інформація по виконаним роботам по будинку № 188 по вул. Кечкеметській, акти виконаних робіт та інше.

Доказів того, що будинок, у якому проживає відповідач, не утримується позивачем належним чином та не надаються послуги, відповідно до даного виду будинку, а саме: вивіз та утилізація ТБВ, прибирання сходових пролетів, прибирання при будинкової території, освітлення сходових пролетів, підвалів та прокачування води, поточний ремонт, обслуговування внутрибудинкових систем водо – тепло забезпечення та водовідведення та інше, відповідачем не надано.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, згідно з вимогами ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог зі стягненням суми заборгованості в межах строків повної давності в сумі 1412 гривень 37 коп.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_5 також підлягає стягненню на користь КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя судові витрати у розмірі 81 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційну скаргу Житлово – експлуатаційного об’єднання Київського району м. Сімферополя АР Крим – задовольнити частково.

рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 8 червня 2010 року – скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

Позов КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя заборгованість по платі за обслуговування будинку та прибудинкової території – 1412 грн.37 коп. та судові витрати -81 грн.

В іншій частині позову відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.