Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Меленко О.Є.

суддів Бойчука І.В., Шишка А.І.

з участю секретаря Кіндрата В.П.

сторін: представника ПАТ КБ "ПриватБанк"- Гука А.С.,

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення невиплаченої доплати за роботу в гірській місцевості, за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Яремчанського міського суду від 09 вересня 2010 року,-

В квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом про стягнення невиплаченої доплати за роботу в гірській місцевості.

Рішенням Яремчанського міського суду від 09 червня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" в користь ОСОБА_2 17 515 грн. 36 коп. доплати до заробітної плати за роботу в гірському населеному пункті, відрахувавши із вказаної суми податок з доходів фізичних осіб та інші обов’язкові платежі. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" в дохід держави 175 грн. судового збору, та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

Не погоджуючись з даним рішенням представник ПАТ КБ "ПриватБанку" подав апеляційну скаргу, мотивувавши свої вимоги тим, що рішення ухвалено з порушенням

Справа № 22-ц-5138/2010р. Головуючий у 1 інстанції Гандзюдк Д.М.

Категорія 51 Суддя-доповідач Меленко О.Є.

норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, вказує на те, що тільки на підставі посвідчення встановленого зразка, який підтверджує надання громадянину статусу особи, яка проживає, працює, навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського надаються пільги передбачені ст. 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні". Але позивач під час роботи в банку не надав власнику такого посвідчення, щоб давало йому право на пільги передбачені законодавством, та жодного разу не звертався з вимогою про підвищення посадового окладу на 25 %. Крім того, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано строк позовної давності. Оскільки працівник був звільнений 09.07.2008 року, а позовну заяву датовано 19.04.2010 року, тому строк звернення до суду протягом 3 місяців з дня коли позивач дізнався про порушення свого права закінчився. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано, що позовна заява та уточнююча позовна заява не відповідають вимогам передбачених ст. 119 ЦПК України, а саме не зазначено номер засобів зв’язку позивача та відповідача, поштовий індекс, ціну позову та доказів, що підтверджують кожну обставину.

За таких обставин просив скасувати оскаржуване рішення, в позові ОСОБА_2 відмовити.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ "ПриватБанк" вимоги підтримав з тих же мотивів, що наведені у апеляційній скарзі, просив про її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 з 04.07.2002 року перебував у трудових відносинах з відповідачем – ПАТ КБ "ПриватБанк"; зокрема, з 04.07.2002 року працював на посаді економіста, а згодом - начальника Ворохтянського відділення № 1 Івано-Франківської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с.5-7).

08.08.2008 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника Ворохтянського відділення № 1 Івано-Франківської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (наказ № Э.IF-УВ-2008-51-п від 09.07.2008 року, а.с.14).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року № 647 "Про перелік населених пунктів, яким надано статус гірських" (647-95-п) , селище Ворохта має статус гірського населеного пункту.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року № 648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" (648-95-п) (з наступними змінами), на підприємствах, в установах, організаціях та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків.

З 1 січня 2003 року даною постановою встановлено, що у разі, коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в населених пунктах, що мають статус гірських, тарифні ставки та посадові оклади працівників, які постійно в них працюють, також підлягають підвищенню на 25 відсотків.

Як встановив суд першої інстанції, протягом відповідач взагалі не виплачував ОСОБА_2 доплату в розмірі 25 відсотків до його посадового окладу за роботу в населеному пункті, який має статус гірського. При цьому, відповідач повністю провів розрахунок із позивачем по всіх інших видах його заробітної плати (а.с.42).

В той же час представник відповідача в суді апеляційної інстанції заявив про те, що йому було невідомо про статус гірського населеного пункту у селища Ворохта, нікому зі своїх працівників доплати в розмірі 25 відсотків Банк не проводить.

Гарантії соціального захисту громадян, що проживають, працюють або навчаються в гірських населених пунктах, врегульовані положеннями Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02.1995 року № 56/95-ВР (56/95-ВР) .

Статею 5 названого Закону визначено, що статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що виконавчий орган відповідної місцевої ради видає посвідчення встановленого зразка.

Рішення виконавчого органу місцевої ради про відмову у наданні (припиненні) громадянинові такого статусу може бути оскаржене до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Правила видачі посвідчення громадянина, котрий проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому в установленому законодавством порядку надано статус гірського, врегульовані "Положенням про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року № 345 (345-96-п) .

Відповідно до п.2 названого Положення (345-96-п) , посвідчення є документом, який підтверджує, що громадянину (громадянці) надано статус особи, котра проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського. На підставі цього посвідчення надаються пільги, встановлені нормами статей 3 та 6 зазначеного вище Закону.

З матеріалів справи вбачається, що таке посвідчення у позивача є (а.с. 98), отже він мав право на отримання доплати в розмірі 25 відсотків до посадового окладу.

Доводи апелянта про те, що позивачем пропущено позовну давність на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Що ж стосується дотримання позивачем вимог ст. 119 ЦПК України при зверненні до суду, то зазначене питання було предметом дослідження при відкритті провадження у справі і на даний час не може вплинути на суть судового рішення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, немає.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області,-

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Яремчанського міського суду від 09 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.