у складі:

головуючого-судді: Позігуна М.І.

суддів: Мамонової О.Є., Шемець Н.В.

при секретарі:

з участю: Кравченко В.В.

представника позивача ОСОБА_5 –

ОСОБА_6, представників відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представника відповідача ОСОБА_10 – ОСОБА_11, представника

відповідача Чернігівської міської ради – Миколаєнка Р.С.,

представника третьої особи Гавриша В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, Чернігівської міської ради, управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, третя особа – управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, про визнання недійсним рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку, -

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено; позов ОСОБА_7 задоволено частково, визнано незаконними пункти 5, 6 рішення 24 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 04.02.2008 року про затвердження ОСОБА_5 проекту відведення на земельну ділянку площею 0,09 га по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та безоплатну передачу їй зазначеної земельної ділянки у власність; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку від 09.07.2008 року серії ЯЕ № 803620, виданий ОСОБА_5 управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради на земельну ділянку площею 0,09 га, розташовану по АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення прийняте з порушенням матеріальних та процесуальних норм права та без з’ясування фактичних обставин справи. Апелянт вказує, що відповідно до чинного законодавства та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України позов про припинення права власності на землю та скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки в цілому може подавати (в даному випадку) тільки орган місцевого самоврядування – міська рада, а не суміжний землевласник. Також апелянт зазначає, що ВАТ "Чернігівгаз", УМГ "Київтрансгаз", ДК "Укртрансгаз", НАК "Нафтогаз" ніякого відношення до даної справи не мають і не впливають на права та обов’язки сторін, однак суд вказав, що відсутність погодження з ними проекту землеустрою, що є порушенням п. 7 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (677-2004-п) . Крім того, відсутність погодження меж може вплинути тільки на право користування земельною ділянкою в разі порушення межі сусіднім землекористувачем, в даному випадку існує порушення межі саме з боку ОСОБА_7 і саме це порушення захистив суд. На думку апелянта, суд зробив безпідставний висновок про унеможливлення безперешкодного проїзду до ділянки ОСОБА_7

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду, залишенню - без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що порушення вимог чинного законодавства при затвердженні проекту відведення і передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_5, призвели до того, що земельна ділянка, виділена у власність ОСОБА_5 унеможливлює безперешкодний проїзд до неї, чим створює перешкоди в користуванні власністю. Місцевий суд прийшов до висновку, що часткове задоволення позову ОСОБА_7 повністю виключає можливість задоволення позову ОСОБА_5, оскільки вона втратила право власності на земельну ділянку, і, як наслідок цього, не має права вимагати усунення перешкод у користуванні нею.

Такі висновки відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на досліджених доказах.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,09 га по АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 09 липня 2008 року. ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,08 га по АДРЕСА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 31 січня 2005 року. Зазначені земельні ділянки межують між собою.

Апеляційним судом встановлено, що затвердження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_5 та передача її у власність останньої відбулися з порушенням порядку, встановленого діючим законодавством, а саме: п.7 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26 травня 2004 (677-2004-п) року. Так, оскаржуване рішення прийняте:

- без виконання технічних умов ВАТ "Чернігівгаз" щодо перенесення газопроводів середнього тиску по АДРЕСА_1 та вводів до житлових будинків за межі земельних ділянок і погодження із власниками газопроводів, винесення відгалуженого газопроводу за межі земельних ділянок, узгодження проектної документації з ВАТ "Чернігівгаз", що може привести до негативних наслідків;

- без погодження меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами, що є порушенням вимог ст.198 ЗК України і п.1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання Державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (z0354-99) , затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999р. №43, відповідно до якого технічна документація на землю повинна включати збірний Кадастровий план, який передбачає кадастрові зйомки, а кадастрові зйомки – це, в тому числі, і погодження меж з сусідніми землекористувачами (ст.198 ЗК України). В цій частині вимоги нормативного акту не були дотримані. Так, згідно пояснювальної записки (а.с.193 т.1) до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 за рахунок земель запасу Чернігівської міської ради, зовнішні межі землекористування встановлено і узгоджено з представниками суміжних землекористувачів. Проте, будь-які докази з цього приводу, зокрема акт погодження меж, в справі відсутні;

- не дотримано також вимог 1.12, 1.13 вищезазначеної Інструкції (z0354-99) щодо винесення в натуру меж земельної ділянки, встановлення межових знаків та передачу їх на підставі Акту на зберігання ОСОБА_5

Порушення вимог зазначених нормативних актів призвело до того, що земельна ділянка ОСОБА_5 унеможливлює безперешкодний прохід та проїзд до земельної ділянки ОСОБА_7 Зазначене підтверджується і висновком судової будівельно-технічної експертизи №1204-1206-ц (а.с.130-138), а саме: в п.3 (а.с.133) вказано, що виїзд та вихід власника земельної ділянки АДРЕСА_1 ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 передачею у власність ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 0,09 га по АДРЕСА_1 в м. Чернігові частково обмежується, чим порушений п.3.25* ДБН 360-92 "Планировка и застройка городских и сельських поселений".

Враховуючи викладене, районний суд підставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_7 визнавши незаконним рішення 24 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 04.02.2008 року в частині затвердження проекту відведення та передачі безоплатно у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,09 га по АДРЕСА_1 в Олександрівці для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) як такого, що порушують права суміжного власника земельної ділянки ОСОБА_7 та визнавши недійсним Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, виданий на ім’я ОСОБА_5

Також місцевий суд правомірно відмовив в задоволенні позову ОСОБА_5, оскільки в справі відсутні докази того, що порушення меж земельної ділянки ОСОБА_5, відбулося після відведення їх в натурі та встановлення межових знаків, а також у зв’язку з визнанням незаконним рішення органу місцевого самоврядування про виділення та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_5, а також недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги про те, що позови про припинення права власності на землю та скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки може подавати тільки орган місцевого самоврядування, а не суміжний землевласник не заслуговують на увагу, оскільки має місце порушення прав суміжного землевласника і в силу ст. 152 ЗК України останній може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Посилання апелянта на безпідставність висновку суду про унеможливлення безперешкодного проїзду до ділянки ОСОБА_7 спростовуються висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1204-1206-ц від 21 вересня 2010 року (а.с. 130-133 т. 2)

Також не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом доводи апеляційної скарги про те, що існує порушення межі саме з боку ОСОБА_7 і саме це порушення захистив суд, оскільки, як зазначалося вище, в справі відсутні докази, що порушення меж земельної ділянки ОСОБА_5, відбулося після відведення їх в натурі та встановлення межових знаків.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування даного рішення, як такого, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2010 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.