ВІЙСЬКОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 18.07.2000
(Витяг)
Залишення позову без розгляду з причини пропуску строку
позовної давності суперечить вимогам норм ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні
доказів установить, що право позивача, про захист якого він
просить, не порушено, постановлюється рішення про відмову в
задоволенні позову саме із цих підстав, а не через пропуск строку
давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено
і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на
підставі ст. 80 ЦК України постановлює рішення, яким відмовляє в
позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні
причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути
захищене
У січні 2000 р. Ю. звернувся в суд із позовом до К. і В. про
захист честі, гідності та ділової репутації. Позивач зазначав, що
4 січня 1997 р. начальник управління Служби безпеки України К.
своїм наказом незаконно усунув його від виконання службових
обов'язків, а наказом від 24 січня того ж року попередив про
неповну службову відповідність. Перевіркою, проведеною вищестоящою
інстанцією, було встановлено незаконність згаданих наказів, тому
К. скасував їх. Зазначеними діями відповідача позивачу були
заподіяні моральні страждання, які загострили його захворювання, у
зв'язку з чим із 9 по 20 січня 1997 р. він перебував на
амбулаторному лікуванні, а з 21 січня по 14 лютого того ж року -
на стаціонарному.
В грудні 1999 р. з ініціативи К. були проведені збори
офіцерів управління, на яких він та В. допустили щодо Ю.
висловлювання, які не відповідають дійсності, чим опорочили його
честь, гідність і ділову репутацію, завдавши йому моральної шкоди.
У зв'язку з викладеним позивач просив визнати висловлювання
відповідачів такими, що не відповідають дійсності, зобов'язати їх
публічно вибачитися перед ним на зборах старших офіцерів
управління і стягнути на його користь із К. та В. відповідно 6
тис. грн. та 4 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою військового суду Київського гарнізону від 28 квітня
2000 р. клопотання Ю. про поновлення строку позовної давності було
залишено без задоволення, а його позовну заяву - без розгляду.
Ухвалою військового суду Центрального регіону від 18 червня 2000
р. згадану вище ухвалу було залишено без зміни.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування ухвал судів першої та другої інстанцій у
зв'язку з допущеними під час розгляду справи істотними порушеннями
процесуального законодавства. Перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи протесту, військова колегія Верховного Суду
України протест задовольнила з таких підстав.
Із матеріалів справи та ухвали суду першої інстанції
вбачається, що суд розглянув не позовні вимоги позивача по суті, а
лише його клопотання про поновлення пропущеного ним строку
позовної давності.
Такі дії суду суперечать ст. 74 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно з якою
вимоги про захист порушеного права приймаються судом до розгляду
незалежно від закінчення строку позовної давності. Відповідно до
викладених вимог закону суд має розглянути спір по суті та
постановити рішення. У випадку, коли на підставі досліджених у
судовому засіданні доказів буде встановлено, що право позивача,
про захист якого він просить, не порушено, постановлюється рішення
про відмову в задоволенні позову саме із цих підстав, а не через
пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право
позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних
причин, суд на підставі ст. 80 ЦК постановлює рішення, яким
відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при
визнанні причини пропуску такого строку поважною порушене право
має бути захищене.
Залишення позову без розгляду з причини пропуску строку
позовної давності, як це було зроблено судом першої інстанції,
суперечить зазначеним вище нормам ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Розглянувши справу в касаційному порядку, суд другої
інстанції не вжив заходів до виправлення порушень закону,
допущених судом першої інстанції.
Виходячи з наведеного військова колегія Верховного Суду
України протест заступника Голови Верховного Суду України
задовольнила, усі постановлені у справі судові рішення скасувала і
направила останню на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 5 (21), 2000 р.