Позивачки звернулися з позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 червня 2008 року з вини відповідачів сталася ДТП внаслідок якої, позивачці ОСОБА_7 завдана матеріальна, пов’язана з ушкодженням належного їй автомобілю, а позивачці ОСОБА_2 – моральна шкода. Остання обґрунтовувала свій позов тим, що під час ДТП вона була у стані вагітності, і в результаті зіткнення автомобілів зазнала фізичного впливу та пережила стрес, що негативно вплинуло на стан її здоров’я, тому вагітність проходила з ускладненнями і новонароджена дитина померла від асфіксії невдовзі після пологів. Просила стягнути з відповідачів солідарно 15 тис. грн. ОСОБА_7 просила стягнути з відповідачів у солідарному порядку вартість ремонтно-поновлюваних робіт 7 760-44 грн., витрати на евакуатор - 1 140 грн., витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження - 600 грн., оплачені судовий збір 95-24 грн. та витрати на ІТЗ 289-80 грн. В процесі розгляду справи вона доповнила позов вимогою про відшкодування моральної шкоди та просила стягнути компенсацію по 5 тис. грн. з кожної відповідачки. (а. с. 101 -102)

рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 липня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. На користь ОСОБА_1 з ОСОБА_4 стягнуто: матеріальна шкода у розмірі – 7 767-44 грн., моральна шкода – 500 грн. та судові витрати – 1 056-40 грн., а також стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральна шкода 1 000 грн. В решті позову відмовлено.

рішення оскаржили ОСОБА_4, позивачки та їх представник - ОСОБА_6

Відповідачка доводи апеляційної скарги обґрунтовує наступним: судом не з’ясовано механізм ДТП; суд безпідставно не прийняв до уваги висновок спеціаліста від 12 серпня 2008 року згідно з яком, ДТП знаходиться у причинному зв’язку з діями обох відповідачів; вона не згодна з висновками товарознавчого дослідження, оскільки не вірно врахований пробіг ТЗ та вузли автомобілю, що були пошкоджені; при вирішенні питання про відшкодування майнової шкоди суду необхідно було посилатися на ст. ст. 1187, 1888 ЦК України; суд стягнув моральну шкоду на користь ОСОБА_2, але остання не довела факту її завдання внаслідок ДТП; вважає, що саме з вини ОСОБА_3 сталася ДТП і остання повинна відшкодовувати завдану шкоду. Просить рішення місцевого суду скасувати та відмовити у задоволені позову щодо неї.

Позивачі зазначають, що суд безпідставно звільнив від майнової відповідальності ОСОБА_3 та не врахував обставини завдання шкоди. Просили скасувати рішення суду та задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивачів - ОСОБА_6 вказує на те, що суд у резолютивній частині не вирішив позовні вимоги у відношенні ОСОБА_3 На його думку, суд дійшов помилкового висновку про відсутність вини в діях останньої. Окрім того, суд безпідставно відмовив у задоволені позовних вимог про стягнення витрат на евакуатор та оплати за проведення авто-товарознавчого дослідження. Вважає, що сума відшкодування моральної шкоди не обґрунтована судом. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення обох позовів у повному обсязі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 підтримали доводи своїх апеляційних скарг та просили відхилити скаргу відповідачки ОСОБА_4

ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу позивачів та їх представника.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8 просили задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_4

ОСОБА_3 заперечувала проти доводів апеляційних скарг, поданих сторонами у справі.

ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, п ідставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що 27 червня 2008 року о 18 годині на автодорозі Донецьк – Новоазовськ сталася ДТП за участю автомобілів "ВАЗ – 21063" державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, власником якого є ОСОБА_1, "ЗАЗ – 1102" державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що управляла на підставі довіреності та "Ніссан" державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4

Постановою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 4 листопада 2008 року була визнана вина ОСОБА_4 у даній ДТП, а постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 20 листопада 2008 року – вина ОСОБА_3

Посилаюсь на ч. 1 ст. 61 ЦПК України суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність причинного зв’язку між порушення правил дорожнього руху ОСОБА_3 та завданням автомобілю "ВАЗ – 21063" шкоди, оскільки в постанові про адміністративне правопорушення відносно відповідачки ОСОБА_4 зазначено, що в результаті порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля "Ніссан", сталося зіткнення з автомобілями "ВАЗ 21063" та "ЗАЗ – 1102", а в постанові відносно відповідачки ОСОБА_3 зазначено, що сталося зіткнення з автомобілем "Ніссан".

Проте погодитися з даним висновком суду не можливо виходячи з наступного.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції не врахував зазначеної норми процесуального закону та ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення.

Як вбачається з матеріалів адміністративних справ, у відношенні кожного з відповідачів складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Згідно висновку спеціаліста від 08.09.2008 року № 725 ОСОБА_3 повинна була діяти відповідно до вимог п. п. 10.1, 13.1, 12.6 "г", 12.9 "б" Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , а ОСОБА_4 – відповідно до вимог п. п. 12.3, 12.6 "г" Правил дорожнього руху (1306-2001-п) .

ОСОБА_3 при виконанні вимог п. 10.1 Правил (1306-2001-п) мала технічну можливість запобігти ДТП, і з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації її дії знаходяться у причинному зв’язку з пригодою, що сталася.

ОСОБА_4 при виконанні вимог п. 12.3 та 12.6 "г" мала технічну можливість запобігти ДТП, і з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації її дії знаходяться у причинному зв’язку з пригодою, що сталася.

Окрім того, в рамках адміністративних справ було проведене трасологічне дослідження спеціаліста від 12.08.2008 року № 596.

Згідно висновкам даного дослідження встановлено, що в момент зіткнення з автомобілем "Ніссан" швидкість автомобілю "ЗАЗ – 1102" перевищувала швидкість автомобіля "Ніссан". При цьому мало місце перехресне, попутне, косе, ковзне, ексцентричне, ліве поздовжнє зіткнення, кут між осями ТЗ складав приблизно 30 градусів. Виходячи з викладеного, експерт дійшов висновку, що показання водія ОСОБА_3 є технічно неспроможні. Остання повинна була діяти відповідно до вимог п. п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , та мала технічну можливість запобігти ДТП, а її дії знаходяться у причинному зв’язку з пригодою, що сталася.

ОСОБА_4 повинна була діяти відповідно до вимог 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та не мала технічної можливості запобігти ДТП.

У відношенні обох відповідачів провадження у справі було закрито у зв’язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення.

З огляду на наведене, шкода завдана позивачці ОСОБА_1 спільними діями обох відповідачів.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 3 постанови від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , при наявності вини обох володільців джерела підвищеної небезпеки - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного.

Враховуючи обставини справи та вказані вище норми закону, колегія суддів вважає, що вина відповідачки ОСОБА_3 складає 80%, а вина відповідачки ОСОБА_4 відповідно – 20%.

Також апеляційний не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог про стягнення послуг евакуатора у сумі 1 140 грн. та витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження – 600 грн., оскільки вони безпосередньо пов’язані з завданням шкоди внаслідок ДТП та підтверджені належними доказами. (а. с. 18 – 27)

Не обґрунтованими є висновки суду про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 з тих підстав, що з наданих суду медичних документів не можливо встановити причинно-наслідковий зв’язок між ДТП та ускладненими пологами і смертю дитини після народження від асфіксії. (а. с. 8, 9, 62-64)

Апеляційний суд не може погодитися з доводами скарги ОСОБА_4 стосовно розміру матеріальної шкоди, що встановлений висновком авто-товарознавчого дослідженням, оскільки вона не спростувала його іншими доказами. Суд апеляційної інстанції вважає за можливе взяти дане дослідження за основу при визначенні розміру матеріальної шкоди, пов’язаної з ремонтом автомобіля, який дорівнює 7 767-95 грн.

Частиною 2 статті 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як передбачено ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Беззаперечно позивачка ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди внаслідок пошкодження її майна – автомобілю, що належить їй на праві власності. Визначаючи розмір моральної шкоди колегія суддів враховує факт завдання шкоди внаслідок необережних дій, характер правопорушення, ступень вини відповідачів, глибину фізичних та душевних страждань позивачки, а також вимоги розумності і справедливості, та вважає за можливе стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, з урахуванням ступеню вини кожної, грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а у задоволені позову ОСОБА_2 слід відмовити за недоведеністю.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідачів судові витрати згідно правилам, що встановлені ч. 1 ст. 88 ЦПК України, а також у відповідній частці залежно від ступеня вини кожного. Розмір судового збору складе 95-07 грн. (7 767-95 грн. + 1 140 грн. + 600 = 9 597-95 грн. х 1%). Витрати на ІТЗ під час звернення з даним позовом до суду визначалися, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (630 грн. з 1 липня 2009 року) та відповідного коефіцієнту (0.4), тому вони дорівнюють 252 грн. (630 грн. х 0.4). Щодо витрат на юридичну допомогу у сумі 2 000 грн., то вони відповідають граничним розмірам, що встановлені постановою КМ України від 27 квітня 2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (590-2006-п) .

З огляду на наведене, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та про відмову у задоволені позову ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України (1618-15) , апеляційний суд, -

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивачів - ОСОБА_6 задовольнити частково.

рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 липня 2010 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 1 781-49 грн., яка складає з вартості ремонтно-поновлювальних робіт в розмірі 1 553-49 грн., послуг евакуатора - 228 грн.; компенсацію моральної шкоди – 100 грн.; судові витрати в загальній сумі 589-41 грн., які складають з оплати судового збору – 19-01 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 50-40 грн., витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження – 120 грн., витрат на юридичну допомогу – 400 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 7 125-95 грн., яка складає з вартості ремонтно-поновлювальних робіт в розмірі 6 213-95 грн., послуг евакуатора - 912 грн.; компенсацію моральної шкоди – 400 грн.; судові витрати в загальній сумі в загальній сумі 2 347-66 грн., які складають з оплати судового збору – 76-06 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 201-60 грн., витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження – 480 грн., витрат на юридичну допомогу – 1 600 грн.