розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2010 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", про стягнення різниці між фактичним розміром майнової шкоди і страховою виплатою та відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,

03 грудня 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, Котовське районне відділення Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі – НАСК "Оранта") про стягнення різниці між фактичним розміром майнової шкоди і страховою виплатою та відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, обґрунтовуючи вимоги тим, що 28 вересня 2008 року о 12 год. на вул. Академіка Заболотного в м. Одесі трапилася ДТП з участю автомобіля TOYOTA CAMRY, 2002 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля VOLKSWAGEN Golf, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2, який визнаний винним у скоєні ДТП постановою Болградського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2008 року. Внаслідок зіткнення автомобілів його автомобіль отримав механічні пошкодження. За заявою страхувальника, відповідача ОСОБА_2, на підставі Звіту № 8/2537 про автотоварознавче дослідження від 04 грудня 2008 року, складеному аварійним комісаром Центру врегулювання збитків Одеської обласної дирекції НАСК "Оранта" ОСОБА_6, був визначений розмір страхового відшкодування за шкоду, завдану його автомобілю, в сумі 10 017, 96 грн.

Вказану страхову виплату він отримав. Відповідно до складеної калькуляції ТОВ ВТП "Інжпроект", офіційним дилером Тойоти, загальна сума майнової шкоди становить 21 099, 50 грн., з них вартість ремонту автомобіля – 15 828 грн. та вартість запчастин – 5 271, 50 грн. За вирахуванням виплаченої йому страхової виплати розмір шкоди становить 11 081, 54 грн. (21099, 50 грн. - 10 017, 96 грн.). Крім того, йому також завдано моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 1166, 1167, 1188 ЦК України, позивач ОСОБА_5 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь різницю між фактичним розміром майнової шкоди і страховою виплатою в розмірі 11 081, 54 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та судові витрати.

В подальшому у липні 2009 року позивач ОСОБА_5 остаточно уточнив вимоги і просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в розмірі 11 081, 54 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та судові витрати в загальної сумі 1 569, 55 грн., з них: 500 грн. - витрати на проведення автотоварознавчого дослідження, 80 грн. - послуги СТО, 68, 55 грн. (32, 90 грн. + 35, 65 грн.) – витрати на відправлення телеграм відповідачу, 80 грн. – послуги СТО при обстеженні НАСК "Оранта", 700 грн. – витрати на правову допомогу, 111 грн. – витрати на сплату судового збору, 30 грн. – витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 60-64).

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що шкода, завдана позивачу у наслідок ДТП, повністю відшкодована страховою компанією. Тому підстав для задоволення позову немає.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2009 року до участі у справі у якості співвідповідача було залучено ВАТ НАСК "Оранта".

Представник відповідача, НАСК "Оранта" в судове засідання не з'явився, але в своїх письмових поясненнях зазначав, що 16 вересня 2008 року між НАСК "Оранта" в особі Котовського районного відділення та ОСОБА_2 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (поліс № ВС/0232398) на строк до 15 вересня 2009 року. 29 вересня 2008 року страхувальник разом з потерпілою особою звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно Звіту № 8/2537 про автотоварознавче дослідження, складеному аварійним комісаром ОСОБА_6, вартість майнового збитку, заподіяного власнику транспортного засобу, пошкодженого в результаті ДТП, складає 10 017, 96 грн. Страхова компанія відповідно до умов Полісу виплатила позивачу вказане страхове відшкодування (а.с. 36-42).

рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_5 задоволено частково. Суд стягнув з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в сумі 1 000 грн., судові витрати в сумі 38, 50 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 350 грн. В решті позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, оскільки суд не врахував, що майнова шкода йому повністю не відшкодована. Розмір моральної шкоди не відповідає принципу справедливості, тривалості та розміру завданих йому моральних страждань.

Позивач ОСОБА_5, в судове засідання не з'явився, про розгляд справи сповіщений належним чином, про що свідчить наявне у справі поштове повідомлення про отримання повістки про виклик в суд, звернувся з заявою про відкладення розгляду справи, але поважність причини неявки в суд не довів.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_5, пояснення на апеляцію представників відповідачів, ОСОБА_2, - ОСОБА_3, та НАСК "Оранта", - Прокопова М.В., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 вересня 2008 року о 12 год. на вул. Академіка Заболотного в м. Одесі трапилася ДТП з участю автомобіля TOYOTA CAMRY, 2002 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля VOLKSWAGEN Golf, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2, який визнаний винним у скоєні ДТП постановою Болградського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2008 року (а.с. 16).

Внаслідок зіткнення автомобілів належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачу ОСОБА_5 з вини відповідача завдана майнова шкода.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою страхувальника, відповідача ОСОБА_2, на підставі Звіту № 8/2537 про автотоварознавче дослідження від 04 грудня 2008 року, складеному аварійним комісаром Центру врегулювання збитків Одеської обласної дирекції НАСК "Оранта" ОСОБА_6, був визначений розмір страхового відшкодування за шкоду, завдану автомобілю належному позивачу, в сумі 10 017, 96 грн. (а.с. 9-15, 38-42).

Вказану страхову виплату позивач отримав.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення різниці між фактичним розміром майнової шкоди і страховою виплатою, суд першої інстанції виходив, що позивач не довів в судовому засіданні, що майнова шкода не відшкодована йому в повному обсязі.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки суд порушив норми матеріального права та в порушення положення ст. 212 ЦПК України не дав оцінки усім доказам наданим позивачем.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до висновку № 57/09 експертного, автотоварознавчого дослідження, по визначенню майнової шкоди, завданої володільцю автомобіля TOYOTA CAMRY, складеному експертом ОСОБА_7, розмір майнової шкоди, завданої ДТП, становить на 01 червня 2009 року 14 578, 97 грн. (а.с. 66-87).

Колегія суддів вважає, суд першої інстанції не дав оцінку всім наданим сторонами у справі доказам у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства, зокрема вказаному висновку експерта.

Дослідивши у відповідності до положень ст. 212 ЦПК України усі докази надані сторонами у справі з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, колегія суддів вважає, що факт завдання позивачу майнової шкоди в розмірі 14 578, 97 грн. підтверджено належним доказом.

Різниця між фактичним розміром майнової шкоди і страховою виплатою у даному випадку становить 4 561, 01 грн. (14 578, 97 грн. – 10 017, 96 грн.).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що майнова шкода, завдана позивачу ОСОБА_5 з вини відповідача, повністю йому не відшкодована і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню додатково майнова шкода в сумі 4 561, 01 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачу ОСОБА_5 з вини відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням його автомобіля.

З урахуванням положень ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей

потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (v0004700-95) (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу, повинен становити 3 000 грн.

Колегія суддів вважає, що зазначений розмір моральної шкоди визначений з врахуванням вимог розумності, виваженості, справедливості і достатній для відновлення морального становища позивача.

Відповідно до ст. 84 ЦПК витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив адвокату за складання позовної заяви 700 грн., про що свідчить квитанція № 761/09 (а.с. 62).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правову допомогу повинен становити 350 грн.

Не погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції про те, що немає підстав для стягнення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 500 грн. та на відправлення телеграм відповідачу в сумі 68, 55 грн. (32, 90 грн. + 35, 65 грн.).

Вказані витрати, пов’язані з розглядом справи, підтверджені документально і у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_5 (а.с. 63).

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача ОСОБА_5 у зв’язку з задоволенням позову частково підлягає стягненню судовий збір в сумі 54, 11 грн. (45, 61 грн. + 8, 50 грн.)., а також витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

В задоволенні інших витрат слід відмовити.

Отже, вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково в частині стягнення майнової шкоди в розмірі 4 561, 01 грн., моральної шкоди в розмірі 3 000 грн., витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 500 грн., на відправлення телеграм відповідачу в сумі 68, 55 грн., судового збору в сумі 54, 11 грн.

В іншій частині доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_5 задоволенню не підлягають, оскільки не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Неправильне застосування норм матеріального права, а саме, положення ст. 1194 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.

Оскільки позивач ОСОБА_5 не сплатив витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в повному обсязі, з позивача на користь держави підлягають стягненню витрати в розмірі 90 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2010 року змінити й ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 різницю між фактичним розміром майнової шкоди і страховою виплатою в розмірі 4 561, 01 грн., моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 500 грн., на відправлення телеграм в сумі 68, 55 грн., на сплату судового збору в сумі 54, 11 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 90 грн. на розрахунковий розрахунок 31215263700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 23213460, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22050002, за ІТЗ Апеляц. суд Од. обл.