колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи – Сімферопольська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_8 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та часткового переводу прав покупця за договором, стягнення збитків та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ОСОБА_9 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 09 жовтня 2009 р.,

ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та часткового переводу прав покупця за договором, стягнення збитків, пов’язаних з припиненням комерційної діяльності у розмірі 40 000 грн. та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. Свої вимоги мотивують тим, що сторони, які до цього займалися спільною діяльністю, за спільні кошти 28.08.2007 р. придбали у ОСОБА_10 земельну ділянку з розташованим на ній житловим будинком та господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1. У зв’язку з тим, що між сторонами склалися довірчі відносини, землю та нерухомість оформили на ОСОБА_7, оформивши при цьому розписку, що землю та нерухомість придбали за спільні кошти в рівних частках по 28 200 доларів США кожний. В процесі спільної праці між ними виникли суперечки і вони припинили спільну діяльність, але при розподілі майна виявилося, що ОСОБА_7 не бажає передавати 1\2 частку земельної ділянки, з розташованими на ній житловим будинком та господарськими будівлями і спорудами.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 09 жовтня 2009 р. позов задоволено частково. Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 28.08.2007 р. Переведено частково право покупця за договором купівлі-продажу вказаного житлового будинку, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 28.08.2007 р. по нотаріальному реєстру № 3-2575, на ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Визнано, що покупцями за договором купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 28.08.2007 р. є на 1\2 частку ОСОБА_7 та на 1\2 частку ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,2064 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 28.08.2007 р., по нотаріальному реєстру № 3-2578. Переведено частково права покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2064 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 28.08.2007 р., по нотаріальному реєстру № 3-2578, на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Визнано, що покупцями за договором купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,2064 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 28.08.2007 р. є на 1\2 частку ОСОБА_7 та на 1\2 частку ОСОБА_5 і ОСОБА_6 У задоволенні позову про стягнення збитків та моральної шкоди відмовлено. Розподілено судові витрати у справі.

В апеляційній скарзі апелянтом представником ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ОСОБА_9 ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог та їх обґрунтованості. Зокрема суд зазначив, що позивачами доведено факт купівлі-продажу спірних будинку та земельної ділянки в дійсності не вказаним в договорі покупцем ОСОБА_7, а ОСОБА_7 та подружжям ОСОБА_5 за спільні кошти.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, тому що вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Судом встановлено, що 04.06.2007 р. між КП "Агентством нерухомості Ладья" в особі директора ОСОБА_11 та позивачкою ОСОБА_5 був укладений договір завдатку у забезпечення договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_5 передала 1000 доларів США, що еквівалентно 5 000 грн., вартість будинку визначена сторонами у розмірі 55 000 доларів США, що еквівалентно 275 000 грн.

Згідно розписки, написаною відповідачкою ОСОБА_7 (а.с.13) вона купила у рівних частках з ОСОБА_6 земельну ділянку по АДРЕСА_1, сума грошей внесена у рівних частках: 28 200 доларів США внесено ОСОБА_7 та 28 200 доларів США ОСОБА_6 Вказана розписка написана у присутності свідків ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11

З матеріалів справи, а саме з пояснень свідка ОСОБА_10 наданих у судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що домовленість про придбання земельної ділянки та будинку у неї була з ОСОБА_5, від них вона отримала завдаток у розмірі 5 000 грн. ОСОБА_7 вона побачила вперше при нотаріальному оформленні угоди. Під час нотаріального оформлення угоди у її присутності ОСОБА_7 була написана розписка, що земельна ділянка та будинок придбані за 56 400 доларів США, з яких 28 200 доларів США належить ОСОБА_7, а 28 200 доларів США ОСОБА_6

Постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 28.02.2008 р. ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП України з тих підстав, що він організовував діяльність по виготовленню і реалізації конструкцій з дерева без дозволу на розміщення об’єкта торгівлі за адресою спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 с. Зарічне Сімферопольського району, що підтверджує користування його земельною ділянкою за вказаною адресою.

Удаваний правочин не має іншої мети, ніж приховання іншого правочину. Згідно з практикою Верховного Суду України за можливе кваліфікувати як удаваний правочин купівлі-продажу, який фактично був куплений за кошти особи і для неї, який використовувався цією ж особою, але як сторона правочину у відповідних документах була зазначена інша особа. В такому випадку договір було визнано недійсним, а дійсним покупцем було визнано особу, за кошти якої і для якої був куплений об’єкт.

Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбане за її кошти і для неї та що інших підстав для визнання угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.

Таким чином у сукупності надані докази дають підставу вважати, що спірний будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 були придбані за спільні кошти ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Тому визначення у спірному договорі в якості покупця ОСОБА_7 обумовлює необхідність застосування до спірного договору в частині покупця наслідків удаваного правочину.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав частково недійсними договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки стосовно покупця та перевів право покупця за договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки на 1\2 частку за позивачами – подружжям ОСОБА_6.

Посилання апелянта на те, що саме відповідачка ОСОБА_7 передала гроші ОСОБА_10 у розмірі 55 000 доларів США, які отримала у банку взявши кредит спростовуються матеріалами справи, зокрема розпискою самої ОСОБА_7 про отримання коштів від ОСОБА_6 Крім того, з матеріалів справи вбачається що подружжя ОСОБА_7 здійснювало будівництво кількох об’єктів у АР Крим, що є підставою вважати, що вони потребували грошових кредитів для цієї діяльності.

Необґрунтованим є посилання апелянта на дописку у розписці (а.с. 13) оскільки продавець ОСОБА_10 пояснювала, що ця дописка була вчинена після передачі грошей ОСОБА_5 і не може бути доказом тому, що гроші не передавалися.

Згідно договорів про сумісну діяльність між сторонами вони фактично здійснювали спільну підприємницьку діяльність за адресою спірної земельної ділянки, що підтвердили у судовому засіданні.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення суду.

На підставі вказаного і керуючись статтями 304, 307, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 09 жовтня 2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.