( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs24943464) )

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.,

суддів - Білецького О.М., Семеній Л.І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_5,

про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, -

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 8406 грн. на відшкодування майнової шкоди і 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати в частині відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Вважає, що за відсутності його винних протиправних дій і причинного зв’язку суд безпідставно поклав на нього обов’язок відшкодування моральної шкоди.

Доводить, що водій автомобіля ОСОБА_5 під час скоєння ДПТ володів цим джерелом підвищеної небезпеки на законних підставах, а тому саме він повинен відповідати за наслідки.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат ОСОБА_6, крім того, посилався на неповноту з’ясування обставин справи і зазначав, що суд не дослідив та не взяв до уваги наявність грубої необережності самого потерпілого, необгрунтував розмір немайнових втрат позивача, а також не притягнув до участі у справі дружину ОСОБА_7 – приватного підприємця ОСОБА_8, яка в силу укладеної між ними угоди також повинна нести відповідальність за смерть потерпілого від ДТП.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника і заперечення позивача, дослідивши матеріали даної справи, матеріали кримінальної справи Шосткинського міськрайсуду №1-177/07 та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів даної цивільної і кримінальної справ, фізична особа ОСОБА_2 є власником автомобіля "DAEWOO-Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Отримавши 10 листопада 2003 року, як приватний підприємець, ліцензію на надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом №584953, він 01 лютого 2006 року уклав з приватними підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 договір (а.с.155) про спільну господарську діяльність з перевезення пасажирів.

12 вересня 2006 року близько 1-ї години ночі ОСОБА_5, керуючи цим належним ОСОБА_2 автомобілем і, рухаючись в умовах недостатньої видимості по автодорозі Вороніж-Шостка, порушив вимоги Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та у районі опори ЛЕП №32 скоїв наїзд на сина позивачки - пішохода ОСОБА_10, який ішов по проїзній частині назустріч руху транспортного засобу. Від отриманих при зіткненні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 загинув.

Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2007 року ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності по обвинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, звільнено внаслідок акту амністії на підставі п.4 ч.2 ст. 6 КПК України, а кримінальну справу закрито.

Вказані факти правильно і з достатньою повнотою встановлені судом на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2, як власник джерела підвищеної небезпеки - автомобіля "DAEWOO-Lanos", яким керував ОСОБА_5, хоча і не є винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, але зобов’язаний у повному обсязі відшкодувати шкоду завдану позивачеві загибеллю її сина ОСОБА_10

Втрата сина, безумовно, завдала ОСОБА_4 моральної шкоди. Визначаючи розмір її відшкодування, суд першої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, належним чином врахував характер і ступінь немайнових втрат позивача, незворотні наслідки у вигляді втрати близької людини та інші обставини, які мають значення.

У цій частині рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 23, 1167, 1187 ЦК України.

Всупереч ст. 60 ЦПК України, відповідач не довів передачі ним у визначеному законодавством порядку належного йому на праві власності автомобіля у спільну власність з іншими суб’єктами підприємницької діяльності чи у володіння приватного підприємця ОСОБА_8 або самого водія.

Трудовий договір між приватним підприємцем ОСОБА_8 та водієм ОСОБА_5, який укладено ще 03 жовтня 2005 року (а.с.62), такий факт також не підтверджує.

Не встановлено судами і наявності непереборної сили чи умислу потерпілого, або того, що цим транспортним засобом водій ОСОБА_5 заволодів неправомірно.

Доводи представника відповідача, висловлені у засіданні апеляційного суду, не були підставою заперечень відповідача проти позову у суді першої інстанції і знаходяться поза межами апеляційної скарги. У зв’язку з чим, згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів позбавлена можливості врахувати їх при апеляційному перегляді.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування у зазначеній частині не вбачається.

Щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди рішення не оскаржувалось.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 відхилити, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2009 року в даній справі у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишити без зміни.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.