розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Селянсько – фермерського господарства "Оберіг" на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Селянсько – фермерського господарства "Оберіг" про розірвання договору оренди землі,

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до СФГ "Оберіг" про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 20.06.2009 року між нею і відповідачем, відповідно до якого було передано в строкове користування земельну ділянку площею 3,40 га, строком на 10 років, мотивуючи тим, що на момент укладення договору розмір орендної плати був встановлений 1,5 відсотки від вартості землі, відповідно з чинним законодавством на той час. Так як вимога позивачки щодо збільшення орендної плати відповідно до Указу Президента України № 92 від 2 лютого 2002 року (92/2002) із послідуючими змінами, відповідачем були відхилені, тому ОСОБА_1 просила про задоволення її позовних вимог.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 червня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволений.

В апеляційній скарзі СФГ "Оберіг" просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги.

Встановлено, що 20 червня 2003 року сторони уклали договір оренди належної позивачці на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 3,40 га, строком на 10 років.

Відповідно до п. 2.2.2 зазначеного договору розмір орендної плати визначається домовленістю між сторонами і не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Згідно Указу Президента України № 92 від 2 лютого 2002 року (92/2002) із послідуючими змінами плата за оренду земельних ділянок з вересня 2008 року встановлена в розмірі не менше 3 % від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

В супереч цим положенням відповідач продовжує сплачувати позивачці орендну плату в розмірі встановленому при укладені договору оренди – 1,5 відсотка від вартості земельної ділянки та ухиляється від перегляду розміру орендної плати, не дивлячись на неодноразове звернення ОСОБА_1 щодо внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки в частині орендної плати, згідно чинного законодавства.

Довідкою відділу держкомзему у Козятинському районі нормативно грошова оцінка належної позивачці земельної ділянки складає 47956 грн. 33 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 КЦ України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України (435-15) та інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. В ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст. ст. 24,25 цього Закону та умовами договору, а також, на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

Вирішуючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини справи і застосував норми матеріального права, з огляду на те, що орендар СФГ "Оберіг" належним чином не виконував обов’язки відповідно до умов договору оренди землі, ухиляючись від внесення змін до договору оренди, щодо збільшення орендної плати, що є істотним порушенням стороною договору.

Твердження апелянта, про те, що незгода відповідача на автоматичне підвищення розміру орендної плати до рекомендованої Указом Президента України № 92 (92/2002) не може тягнути за собою розірвання договору оренди, а надає право позивачу на звернення до суду з позовом про внесення змін до договору оренди, щодо збільшення орендної плати, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачка ОСОБА_1 самостійно обрала визначений спосіб захисту свого порушеного права та інтересів.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, оскільки доказів, які спростовували б встановленні судом обставини, не надано.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Селянсько – фермерського господарства "Оберіг" відхилити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.