колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого Корчевного Г.В.,

Суддів Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

при секретарі Жуковій Л.І.,

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 квітня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська соціальна програма" про захист прав споживача.

Заслухавши доповідь судді Корчевного Г.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ "Українська соціальна програма" про захист прав споживача.

Просив суд стягнути з відповідача на свою користь 33500 грн., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 15.04.08 він уклав з відповідачем договір № 005465/А з додатками. Даний договір був укладений з метою придбання транспортного засобу на суму 90000,00грн. Згідно умов спірного договору, а також п.п. 3, 17, 19, 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідач виступає виконавцем певних послуг, а він є їх споживачем. При цьому, відповідачем порушені його права як споживача послуг ТОВ "Українська соціальна Програма", так як договір укладено внаслідок здійснення останнім нечесної підприємницької практики, яка відображена у договірних умовах та полягає у наступному. Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" - забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, зокрема, забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, - створення та обслуговування пірамідальної схеми під назвою програма УСП, - відображено в самих умовах спірного договору. Із наведених норм закону та відповідних до них умов спірного договору випливає, що відповідач у рамках створеної ним програми УСП здійснює свою діяльність за такою схемою: шляхом укладання зговорів із споживачами, залучає їх до програми УСП. В подальшому, виключно за рахунок щомісячних внесків клієнтів програми УСП, без вкладання власних коштів, відповідач створює фонд клієнтів програми УСП, кошти яких у процесі розподільчих актів розподіляє між клієнтами у вигляді надання права на отримання товару тим із клієнтів, хто сплатив найбільшу кількість (авансом) щомісячних платежів до цього фонду. Програма УСП побудована так, що один її клієнт за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому клієнту програми УСП. Таким чином, він сплачував свої кошти на рахунок ТОВ "Українська соціальна програма" до створеного ним фонду програми УСП не за одержання товару чи послуги, а фактично, за можливість одержання права на отримання товару, яке, за умовами договору надається не за рахунок відповідача, а за рахунок інших споживачів - клієнтів програми УСП та їх коштів і залежить від розміру фонду програми УСП та внесення коштів іншими клієнтами програми. Така схема, умови діяльності якої відображені в укладеному з ним договорі, відповідають поняттю пірамідальної схеми, визначеної законом, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" визначається, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними. Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У цьому разі кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. На виконання укладеного з відповідачем договору ним на його користь було сплачено 9000 грн. комісійної плати та 24500 грн. щомісячних платежів, які підлягають поверненню.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська соціальна програма" про захист прав споживача - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просить суд апеляційної інстанції рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено, що 15.04.08 між сторонами укладено договір, предметом якого є надання позивачу послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу/об'єкту нерухомості (товару) через "Українську соціальну програму" (далі програму "УСП"), базуючись на принципі взаємодопомоги клієнтів УСП. Позивач зобов'язався сплатити комісійну плату, що становить 15% від орієнтовної вартості товару, яка сплачується авансом при підписанні договору в розмірі 10% та у термін не більше п'яти календарних днів з дня отримання товару в розмірі 5%, щомісячно сплачувати чисті платежі. Орієнтовна вартість товару - транспортного засобу становить 90000 грн., графік платежів розрахований на 180 місяців, щомісячний чистий платіж - 500 грн. Термін дії договору з 15.04.08р. по 15.03.23р.

Крім того, позивач укладаючи договір підписався під тим, що він отримав всі, коректно викладені пояснення від представника ТОВ "УСП-Груп", уважно прочитав та зрозумів договір та всі додатки до нього, правові наслідки, і гарантує дійсність своїх намірів.

На виконання договору позивачем сплачено комісійну плату в розмірі 9000 грн. та 24500 грн. щомісячних платежів.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше на встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вірно керувався нормами матеріального та процесуального закону, а саме ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 2.1 договору відповідач зобов'язувався надати позивачу зокрема наступні послуги: організацію і проведення розподільчих актів щодо надання права на отримання обраного товару; організацію і створення умов для придбання товару учасниками програми; здійснення оплати товару та забезпечення отримання товару клієнтом УСП. Відповідач зобов'язується суворо дотримуватися умов діяльності "УСП" і виконувати зобов'язання відповідно до цих умов з метою дотримання всіх прав учасника програми "УСП" (п. 2.1 договору).

По мірі реєстрації учасників програми відповідач організовує. Щомісячне проведення розподільчих актів (це захід, на якому надається право на отримання товару). Після сплати першого щомісячного внеску відбувається перший розподільчий акт. Наступні розподільчі акти будуть проводитися щомісячно. Відповідач залишає за собою право на проведення розподільчих актів частіше зазначеного строку. Розподільчий акт організовується та проводиться відповідачем (п.п. 5.1, 5.2 додатку №2 до договору).

Крім того, за порушення, невиконання або неналежне виконання взятих за даним договором зобов'язань, сторони несуть відповідальність один перед одним, у відповідності до умов договору і додатків до нього, та норм чинного законодавства. Відповідач гарантує право позивача на одержання товару за умови виконання ним всіх зобов'язань за договором (п. 5.1, 5.3 договору).

Так, згідно ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману зокрема утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Посилання апелянта на той факт, що ТОВ "Українська соціальна програма" створена пірамідальна схема та здійснюється її експлуатація, колегія суду не приймає до уваги, так як кінцевим результатом укладеного Договору є отримання апелянтом Товару, що гарантується п.п. 2.1. д), 5.2 Договору, а тому підстав вважати укладений між сторонами спірний договір недійсним не має.

Крім того, ТОВ "Українська соціальна програма" здійснює вид діяльності як адміністрування у групах, який законодавчо не визначений. Діяльність з адміністрування придбання у групах, що передбачає залучення грошових коштів від фізичних осіб, являє собою синтетичний вид фінансової послуги, але не підпадає повністю під жоден конкретний вид фінансової послуги та не може бути віднесена до фінансових послуг відповідно до пунктів 2 та 6 статті 4 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Отже, інформація про компанії, що надають послуги з адміністрування придбання у групах, не може бути внесена до державного реєстру фінансових установ, а компанії не набувають статусу фінансових установ, а також не отримують ліцензію.

Таким чином, ТОВ "Українська соціальна програма" здійснює діяльність з адміністрування придбання у групах, а не використовує пірамідальну схему, ця діяльність не підлягає ліцензуванню, а тому і підстави для визнання недійсним Договору відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" відсутні.

Також, відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтвердив, що до ТОВ "Українська соціальна програма" він із заявою про розірвання договору № 005465/А від 15.04.2008р. та повернення коштів не звертався, та взагалі не знає де відповідач знаходиться.

Тому колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави вважати договір недійсним відсутні, а тому й наслідки недійсності правочину застосуванню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги висновків в рішенні суду не спростовують та містяться лише на формальних міркуваннях.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Тому колегія суду вважає, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 квітня 2013 року обґрунтоване та законне і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 312- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.