розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Прокурора Ленінського району м.Севастополя на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 25 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом Прокурора Ленінського району м.Севастополя в інтересах Севастопольської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - Обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Беркут-08" про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

Прокурор Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним державний акт серії ЯИ №047226 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0800 га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:04:001:0212, виданий відповідачці Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі, зареєстрований за № 011088400518 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а також витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння ОСОБА_3 вказану земельну ділянку.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що відповідачкою безпідставно, всупереч порядку, встановленого нормами діючого земельного законодавства, у порушення інтересів держави, отримано у власність земельну ділянку. Підставою видачі державного акту вказано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1016-р від 11.12.2009 року. Як було з'ясовано при проведенні прокурорської перевірки, вказаним розпорядженням Обслуговуючому кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Беркут-08" (далі - ОК "ДБК "Беркут-08") передано земельну ділянку площею 10,0 га, для індивідуального дачного будівництва по вул. Епроновська. Відповідачка в порушення ст.118 ЗК України не зверталася з заявами про передачу у власність земельної ділянки до органу, уповноваженому державою на розпорядження землями територіальної громади - Севастопольської міської Ради. В тому числі відповідач не зверталася з заявами про надання згоди на розробку проекту відведення на земельну ділянку, проектно-технічної документації не розробляла та на розгляд Раді не надавала, та, відповідно, рішень, пов`язаних з передачею їй земельної ділянки Радою не приймалося. На думку прокурора розпорядження СМДА видано Севастопольською міською державною адміністрацією з перевищенням повноважень, так як відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України) від 25.10.2001року, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження із розпорядженням землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Тобто спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, всупереч волі держави у особі уповноваженого на органу - Севастопольської міської Ради, що дає підстави для пред'явлення вимог про витребування її з чужого незаконного володіння.

рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - визнання державного акту недійсним з підстав, визначених ст.ст. 203, 215 ЦК України, не ґрунтується на вимогах закону, а порушень з боку відповідача при отриманні оскаржуваного державного акту не встановлено. Також позивачем не надано доказів про повноваження Севастопольської міської Ради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки)у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням СМДА № 1016-р від 11.12.2009 року Обслуговуючому кооперативу " Житлово-будівельний кооператив "Беркут-08" передано земельну ділянку площею 10,0 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва (арк.с.44).

На підставі даного розпорядження відповідачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 047226 (а.с.6), кадастровий № 8536400000:04:001:0212, площею 0,0800 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088400518.

Як вбачається з п. 3.2 даного розпорядження громадян, яким надано у власність земельні ділянки, зобов'язано виконати роботи щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та підготовки технічної документації із їх землеустрою.

Таким чином, рішення про надання земельних ділянок відповідачу було прийнято до розроблення технічної документації з землеустрою та без її затвердження уповноваженим органом. Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 11.12.2009 р. № 1016-р про передачу у власність громадянам-членам ОК "ДБК "Беркут-08" земельних ділянок для будівництва та обслуговування будинків,господарських будівель та споруд по вул. Епроновська та додаток до нього не містять відомостей про площу земельної ділянки,яка надається відповідачу.

Відповідачем не підтверджено його звернення з особистою заявою, до повноважного органу відповідно до ст. 118 ЗК України, про надання ій у власність спірної земельної ділянки.

Не можна погодитись з висновком суду щодо неправильного способу захисту порушеного права,а саме неможливості визнання державного акту недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ч.3 ст. 152 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 (va007700-04) "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України (435-15) , статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Правова позиція щодо визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та витребування земельної ділянки з незаконного володіння викладена в постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року № 6-33 цс 13, яка згідно із ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність повноважень Севастопольської міської Ради на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Згідно з абзацом першим пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) у межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У зв'язку із цим до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах м. Севастополя здійснює Севастопольська міська рада, а не Севастопольська міська державна адміністрація.

Відсутність у Севастопольської міської Ради державного акту на право комунальної власності на земельну ділянку, а також рішення про встановлення меж м. Севастополя, не може свідчити про наявність у Севастопольської міської державної адміністрації повноважень щодо розпорядження землями державної власності, що знаходяться в межах м. Севастополя.

Таким чином слід визнати, що набуття відповідачем права власності на підставі державного акту серії ЯИ № 047226 на земельну ділянку площею 0,0800га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:04:001:0212, не відповідає приписам ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим є недійсним державний акт, виданий на його ім'я.

За положеннями ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, проведений колегією суддів апеляційного суду аналіз зібраних по справі доказів та їх оцінка в сукупності дає підстави прийти до висновку, що позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі, в зв'язку з чим слід визнати, що рішення суду першої інстанції відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.303, 304, п. 2 ч. 1 ст.307, п. 1,4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Прокурора Ленінського району м.Севастополя задовольнити.

рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 25 грудня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - Обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Беркут-08", про визнання незаконним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з незаконного володіння - задовольнити.

Визнати недійсним державний акт серії ЯИ №047226 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0800 га, розташовану у м. Севастополі по вул. Епроновська 8/106, кадастровий номер 8536400000:04:001:0212, що виданий ОСОБА_3 Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі, зареєстрований за № 011088401212 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.