розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Саратського районного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" на рішення Саратського районного суду Одеської області від 25 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Саратської селищної ради Одеської області, Саратського районного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" (третя особа - Саратське БТІ та РОН) про визнання рішення виконавчого комітету Саратської селищної ради Одеської області №240 від 24 вересня 2009 року "Про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Саратським районним будівельно-монтажним об'єднанням "Райагробуд" незаконним, свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 09 жовтня 2009 року - недійсним, визнання права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1; за зустрічним позовом Саратського районного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" до ОСОБА_2 (треті особи - Саратська селищна рада Одеської області, Саратське БТІ та РОН) про усунення перешкод у здійсненні права власника шляхом виселення,

У січні 2012 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду зі вказаним позовом, до відповідачів, вказуючи, що у жовтні 1997 року, за домовленістю між керівником Саратського РЕМ та керівником Саратського районного будівельно-монтажного об*єднання "Райагробуд", вона з сином (на той час неповнолітнім) вселилися у квартиру АДРЕСА_1, де зареєстровані та мешкають по цей час. Починаючи з 1994 року мешканці даного будинку, в якому є 16 окремих квартир, стали подавати заяви про приватизацію житла. Згодом, позивачка також звернулася до Саратської селищної ради з заявою про надання у власність квартири НОМЕР_1 шляхом приватизації. Однак, Саратським селищним головою їй було відмовлено в дачі згоди на приватизацію з причин, що квартира, в якій вона проживає, перебуває на балансі Саратського "Райагробуд", а не на балансі Саратської селищної ради.

Пізніше ОСОБА_2 дізналася, що рішенням Саратської селищної ради № 240 від 24 вересня 2009 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було визнано за Саратським "Райагробуд". 09 жовтня 2009 року, за підписом голови Саратської селищної ради, Саратському "Райагробуд" було видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру, а 21 жовтня 2009 року свідоцтво було зареєстровано Саратським БТІ та РОН.

Позивачка вважала рішення Саратської селищної ради № 240 від 24 вересня 2009 року незаконним, оскільки Саратський "Райагробуд", який у 1992 році збудував вищезазначений будинок, було ліквідовано. Саратський "Райагробуд", якому було видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру, було засновано у 2007 році приватним підприємством"Будівель-монтаж-Ташир", який не є правопреємником колишнього "Райагробуд".

З зазначених підстав, ОСОБА_2 просила визнати рішення Саратської селищної ради незаконним; свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_1 від 09 жовтня 2009 року, зареєстроване Саратським БТІ та РОН 21 жовтня 2009 року, - недійсним. У зв*язку з тим, що ОСОБА_2 мешкає у вказаній квартирі більш п*ятнадцяти років, просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Саратський "Райагробуд" звернувся до суду з зустрічним позовом до відповідачки ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні прав власника, шляхом виселення. Позов обґрунтовував тим, що Саратський "Райагробуд" побудував та здав в експлуатацію у 1992 році гуртожиток АДРЕСА_1 на 50 місць - 16 окремих квартир. З моменту здачі вказаного нерухомого майна в експлуатацію, він є його власником. Позивач зазначав, що ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_1 незаконно, оскільки житлова площа у гуртожитку надається спеціальним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, чи органу кооперативної або іншої громадської організації та профспілковим комітетом. Таке рішення адміністрацією Саратського "Райагробуд" або його профспілковим комітетом не приймалося, бо ані ОСОБА_2, ані члени її сім*ї на підприємстві не працювали. Тому, представник Саратського "Райагробуд" просив задовольнити зустрічний позов.

рішенням Саратського районного суду Одеської області від 25 березня 2013 року позов ОСОБА_2 було задоволено: визнано рішення виконавчого комітету Саратської селищної ради Одеської області № 240 від 24 вересня 2009 року "Про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Саратським районним будівельно-монтажним об*єднанням "Райагробуд" - незаконним.

Визнано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 09 жовтня 2009 року, видане Саратському районному будівельно-монтажному об*єднанню "Райагробуд" - недійсним.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

У задоволенні позову Саратського районного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" - відмовлено.

На дане рішення була принесена апеляційна скарга Саратським районним будівельно-монтажним об'єднанням "Райагробуд", в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, та відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 309 пп. 3,4 ЦПК України (1618-15) , підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує рішення лише на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2, за домовле ністю з керівником Саратського РЕМ та керівником Саратського районного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд", з сином поселилася у квартирі АДРЕСА_1, і проживає за вказаною адресою з 21 листопаду 1997 року, а також сплачує комунальні послуги. Таким чином, позивачква проживає в кімнаті гуртожитку на законних підставах і має право на приватизацію цієї квартири відповідно до Закону України від 4 вересня 2008 року "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) .

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.

Відповідно документів, які додані до справи, будинок по АДРЕСА_1 будувався і був зданий в експлуатацію як гуртожиток.

Згідно ст. 127 Житлового кодексу України, гуртожитки надаються для прожи вання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Ані ОСОБА_2, ані члени її сім'ї не працювали в будівельно-монтажному об'єднанні "Райагробуд". У зв'язку з цими обставинами, позивачка не мала право на вселення в квартиру гуртожитку. В судовому засіданні суду першої інстанції ці об ставини підтвердила і сама ОСОБА_2

Згідно ст. 128 ЖК України, а також ст.11 Положення про гуртожитки (208-86-п) , житлова площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілковим комітетом. Вказане рішення у матеріалах справи відсутнє.

Згідно ст. 129 ЖК України, на підставі рішення про надання житлової площі в гуртожитку, адміністрація підприємства, організації видає громадянину спеціальний ордер на вселення в гуртожиток. ОСОБА_2 вказаний ордер не видавався.

Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків" вказано, що сфера дії цього закону поширюється тільки на тих громадян, які на законних підставах тривалий час зареєстровані та проживають в гуртожитках. ОСОБА_2 не надала суду належних доказів про те, що вона на законних підставах по селилася в гуртожитку.

З матеріалів справи вбачається, що адміністрація "Райагробуду", селищна рада та профспілковий комітет не давали згоди на вселення у гуртожиток позивачки.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. ОСОБА_2 не надала суду доказів того, що вона на законних підставах поселилася в гуртожитку.

В оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції посилається також на ті обставини, що відповідно до статуту Саратського районного будівельно - монтажного об'єднання "Райагробуд", зареєстрованого 06 квітня 2007 року ( на цей час статут є чинним), засновником Саратсько го "Райагробуд" є приватне підприємство "Монтаж-Ташир", Тарутінського району, Одеської області, а пунктом 6.2 Статуту передбачено, що "Райагробуд" є власником май на, переданого йому засновниками та учасниками, продукції виробленої "Райагробудом", іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Однак, Приватне підприємство "Монтаж- Ташир" не претендувало на спірну квартиру гуртожитку і вона залишилася у користуванні та володінні монтажно-будівельного об'єднання "Райагробуд", та останньому було видане свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_1 на законних підставах. Селищна рада смт Сарата Одеської області, ви давши вказане свідоцтво на право власності, діяла в межах діючого законодавства та своєї компетенції. Посилання на те, що Саратський "Райагробуд" не є правонаступником Саратського "Райагробуд", який побудував даний будинок та діяв до 2009 року не підтверджено належними доказами.

Окрім того, не має підстав вважати, що вказане рішення якимось чином порушує права позивачки. Тому її звернення до суду в тій частині не грунтується на законі, оскільки не відповідає вимогам статті 3 ЦПК України.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 суд виходив з того, що позивачці безпідставно було відмовлено у приватизації квартири на яку вона має право згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) .

При цьому судом не прийнято до уваги, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, а не за рішенням суду.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку що рішення Саратського районного суду Одеської області від 25 березня 2013 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Саратської селищної ради Одеської області, Саратського районного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" (третя особа - Саратське БТІ та РОН) про визнання рішення виконавчого комітету Саратської селищної ради Одеської області №240 від 24 вересня 2009 року "Про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Саратським районним будівельно-монтажним об'єднанням "Райагробуд" незаконним, свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 09 жовтня 2009 року - недійсним, визнання права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 - відмовити., підлягає зміні, та в цієї частині позову позовичу ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст. 307, 309 ч.1 пп. 2, 3, 4, 313-316 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Саратського районного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" - задовольнити частково.

рішення Саратського районного суду Одеської області від 25 березня 2013 року - скасувати частково.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Саратської селищної ради Одеської області, Саратського районного будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" (третя особа - Саратське БТІ та РОН) про визнання рішення виконавчого комітету Саратської селищної ради Одеської області №240 від 24 вересня 2009 року "Про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Саратським районним будівельно-монтажним об'єднанням "Райагробуд" незаконним, свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 09 жовтня 2009 року - недійсним, визнання права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 - відмовити.