розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Кіпер" - Пестич Олександри Леонідівни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Кіпер" про зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Кіпер" до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 травня 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ол - Кіпер" змінити в Наказі № 05 - к від 31 травня 2011 року про звільнення ОСОБА_2 формулювання причини звільнення на "звільнення за власним бажанням згідно ч. З ст. 38 КЗпП України".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол - Кіпер" на користь ОСОБА_2 суму індексації заробітної плати в розмірі 304 грн. 22 коп., заборгованість по заробітній платі в розмірі 3 270 грн. 90 коп., середній заробіток за час затримки повного розрахунку в розмірі 36 154 грн. 75 коп., вихідну допомогу в розмірі 9 000 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол - Кіпер" доОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ "Ол-Кіпер" - Пестич О.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, зустрічний позов ТОВ "Ол-Кіпер" задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

№ апеляційного провадження:№22-ц/796/9258/2013Головуючий у суді першої інстанції: Шевчяук О.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рубан С.М.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2012 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 травня 2012 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та зобов'язання ТОВ "Ол-Кіпер" змінити формулювання причини звільнення на звільнення за власним бажанням згідно ч. З ст. 38 КЗпП України, стягнення із відповідача на користь позивача 304.22 грн. індексації заробітної плати, 3270.90 грн. заборгованості по заробітній платі, 36 154.75 грн. середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, 9 000 грн. вихідної допомоги, 2 000 грн. грошової компенсації моральної шкоди, і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні вищевказаних позовних вимог. В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 травня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2012 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ "Ол-Кіпер" скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечила.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи і це було встановлено судом, наказом № 01 - к від 02.08.2010 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до ТОВ "Ол - Кіпер" на посаду інженера КІПіА.

30.05.2011 року ОСОБА_2 подав директору ТОВ "Ол - Кіпер" заяву про звільнення з роботи з 31.05.2011 року за згодою сторін.

За наслідками розгляду заяви директором ТОВ "Ол-Кіпер" прийняте рішення про звільнення працівника за власним бажанням з 14.06.2011 року, про що свідчить резолюція на вищезазначеній заяві.

31.05.2011 року ОСОБА_2 надав керівнику відповідача заяву про звільнення з 04.06.2011 року за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням законодавства про працю, вказавши факти порушення законодавства про працю щодо нього. (а.с.205)

Однак, наказом № 05- к від 31.05.2011 року ОСОБА_2 звільнено з роботи за прогули з 31.05.2011 року.

Підставою звільнення позивача зазначено доповідну директора Овсяника І.М. від 31.05.2011 року про відсутність працівника на робочому місці.

Щодо звільнення позивача за прогули на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України суд вважає, що таке звільнення здійснене у невідповідності вимог законодавства.

Відповідно до роз"яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою Закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв"язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до

№ апеляційного провадження:№22-ц/796/9258/2013Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук О.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рубан С.М.

кінця строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний попрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу.

№ апеляційного провадження:№22-ц/796/9258/2013Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук О.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рубан С.М. Згідно зі ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом задля того аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності. З огляду на предмет позову, обов'язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Частиною 4 ст. 149 КЗпП Українивстановлено, що стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В порушення зазначеної норми законодавства роботодавець не вимагав від працівника письмових пояснень щодо обставин відсутності його на роботі.

Зазначена обставина підтверджується тим, що на день звільнення ОСОБА_2 хворів і на роботі був відсутній, а тому письмові пояснення щодо відсутності на роботі надати не міг.

Встановлено, що позивач з 31.05.2011 року по 05.06.2011 року хворів, та перебував на лікарняному.

Частиною 3 статті 40 КЗпП України встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Колегія суддів критично відноситься до наданих відповідачем в якості доказу актів про трудове дисциплінарне порушення від 30.05.2011 року (а.с.44,45), оскільки при їх складанні причини відсутності працівника на роботі відповідачем не були з'ясовані, а як вбачається з акту від 31.05.2011 року директор ТОВ "Ол-Кіпер" повідомляв ОСОБА_2 про те, що він повинен з" явитися для ознайомлення з наказом про звільнення та отримати розрахунок. Позивач відмовився підписувати наказ і отримати розрахунок.

Тобто, з самого акту від 31.05.2011 року вбачається порушення власником приписів статті 149 КЗпП України.

Оскільки позивача звільнено власником в період його тимчасової непрацездатності на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України власником порушено вимоги частини 3 статті 40 КЗпП України, якою не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Крім того, колегія суддів критично оцінює наказ про звільнення позивача №05-к від 31 травня 2011 року з якого вбачається, що ОСОБА_2 звільнено з роботи за прогули з 31 травня 2011 року. Однак, з наказу не вбачається за які саме "прогули" ОСОБА_2 звільнено, тобто в наказі не відображено конкретний період часу за який вчинено прогули.

Крім цього, в суді апеляційної інстанції встановлено з пояснень представника ТОВ "ОЛ-Кіпер", що позивачу ОСОБА_2 було нараховано зарплату відповідно до наказу про звільнення включно по 30 травня 2011 року як повний робочий день. Обов'язкові платежі, підлягаючі сплаті до податкових органів відраховані з нарахованих ОСОБА_2 сум також відповідно до наказу про звільненя включено по 30 травня 2011 року.

№ апеляційного провадження:№22-ц/796/9258/2013Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук О.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рубан С.М. Також, в суді апеляційної інстанції встановлено з пояснень представника позивача та представника відповідача, що директор ТОВ "Ол-Кіпер" усним розпорядженням дозволив інженерам КіПіА ОСОБА_2 та ОСОБА_6 регулювати графік чергувань узгоджуючи між собою, то оскільки 30 травня 2011 року працював ОСОБА_2, 31 травня 2011 року працював інженер ОСОБА_6

Також встановлено актом перевірки №10-15-115/52 від 16.08.2011 року Держнагляду територіальної державної інспекції праці у Київській області по заяві ОСОБА_2, що станом на 16.08.2011 року колективний договір по ТОВ "Ол-Кіпер" на день перевірки відсутній, що є порушенням статтей 10, 11 КЗпП України;

- в товаристві відсутні посадові інструкції;

- в порушення ст. 79 КЗпП України відсутній графік щорічних відпусток;

- трудовий розпорядок на підприємстві не визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, чим порушено вимоги ст. 142 КЗпП України та ряд інших порушень КЗпП України (322-08) .

За результатами перевірки винесено пропозицію щодо усунення виявлених порушень, складено припис директору ТОВ "Ол-Кіпер" Овсянику І.М. щодо допущених порушень законодавства про працю (а.с.49,50-52, т.1).

Тобто, судом встановлено, що відповідач допустив чисельні порушення норм законодавства про працю.

Колегія суддів вважає, що задовольняючи позов ОСОБА_2 про зміну формулювання причин звільнення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що за наявності порушень відповідачем законодавства про працю, позивач реалізував передбачене ч.3 ст. 38 КЗпП України право на розірвання трудового договору у визначений ним строк.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача ТОВ "Ол-Кіпер" на користь позивача 304 грн. 22 коп. індексації заробітної плати, 3 270 грн. 90 коп. заборгованості по заробітній платі, 36 154 грн. 75 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 9000 грн. вихідної допомоги виходячи з наступного.

Щодо стягнення суми індексації то представник ТОВ "Ол-Кіпер" вказану суму визнала в розмірі 304 грн.22 коп.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Оскільки на день звільнення ОСОБА_2 не працював, 14.06.2011 року, 18.06.2011 року ОСОБА_2 звертався до ТОВ "Ол - Кіпер" з заявами про повернення трудової книжки, надання копії наказу про звільнення, довідки про роботу та заробітну плату, заробітну плату за травень 2011 року, розрахунок при звільненні, вихідну допомогу (а.с. 13,14).

Зазначені звернення отримані відповідачем та залишені без реагування (а.с. 19, 20).

Факт неповної сплати всіх сум, належних позивачу відповідачем підтверджується також наступним.

В обґрунтування відсутності заборгованості по заробітній платі представник відповідача посилається на Відомість про виплату грошей № ВЗП - 000010 за травень 2011 року (а.с. 93).

Відповідно до зазначеної відомості позивач отримав 25.05.2011 року заробітну плату за травень 2011 року.

Однак, з Акту перевірки №10-15-115/2 від 16.08.2011 року, проведеної Територіальною державною інспекцією праці у Київській області вбачається, що ОСОБА_2 належить до виплати заробітна плата за травень та компенсація за невикористану щорічну відпустку (а.с.148-150).

З відповіді директора ТОВ "Ол-Кіпер" від 09.07.2011 року на Припис від 16.08.2011 року Територіальної державної інспекції праці у Київській області вбчається, що звільненому ОСОБА_2 депоновано та виплачено зарплату та компенсацію за невикористану відпустку 06.09.2011 року (а.с.53)

Зазначені обставини спростовують посилання представника відповідача на ту обставину, що розрахунок з позивачем при звільненні проведено своєчасно та в повному обсязі.

З відповіді ДПІ у Деснянському районі м. Києва (а.с. 250) вбачається, що за період 01.07.2010 року по 30.09.2011 року відповідач нарахував дохід позивача в розмірі 31 993 гри 11 коп., а виплатив фактично 28 722 грн. 21 коп.. Різниця між нарахованим та виплаченим доходом позивача становить 3270 грн. 90 коп. (а.с. 250), які підлягають стягненню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку в розмірі 36 154 грн. 75 коп. зазначена вимога також підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В суді встановлено, що ТОВ "Ол - Кіпер" не у повному обсязі провів розрахунок з ОСОБА_2 при звільненні останнього.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно документально підтвердженого розрахунку позивача, середній заробіток ОСОБА_2 за час затримки проведення розрахунку становить 36 154 грн. 75 коп.

Зазначена сума представником відповідача не оспорювалась та жодними доказами не спростована.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимоги.

№ апеляційного провадження:№22-ц/796/9258/2013Головуючий у суді першої інстанції: Шевчяук О.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рубан С.М.З цих підстав підлягають також задоволенню вимоги ОСОБА_2 про стягнення вихідної допомоги в розмірі не менш тримісячного середнього заробітку 9 000 грн. (середній заробіток позивача - 3000 грн.), як передбачено приписами ст. 44 КЗпП України.

Також, колегія суддів вважає, що оскільки судом встановлено порушення відповідачем трудових прав позивача судом першої інстанції вірно оцінено ступінь вини відповідача та стягнено в рахунок моральної шкоди, завданої позивачу 2000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги також були предметом розгляду, висновків суду не спростовують і не впливають на правильність постановленого у справі рішення.

№ апеляційного провадження:№22-ц/796/9258/2013Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук О.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рубан С.М.Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Кіпер" - Пестич Олександри Леонідівни - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 травня 2012 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Кіпер" про зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.