розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - відділ Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області, СВАТ "Юрківське", про визнання права власності на багаторічні насадження та його захист, -

У листопаді 2011 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі державних актів на право власності їм належать земельні ділянки площею 1,2239 га, та 1,2240 га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. На вказаних земельних ділянках знаходяться багаторічні насадження - сади і при розпаюванні земель СВАТ "Юрківське" до грошової оцінки землі були включені також і багаторічні насадження. Проте, користуватися зазначеними багаторічними насадженнями позивачі не можуть, оскільки відповідач заперечує їх право власності на дерева та, з посиланням на придбання ним яблунь, розміщених у кварталах № 15, 16 згідно з договором купівлі-продажу, самовільно користується ними без укладення відповідних договорів оренди.

рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2012 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 08 травня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2012 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

рішенням Тульчинського районного суду від 22 квітня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Апеляційного суду Вінницької області з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Тульчинського районного суду Вінницької області та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказує що він є власником багаторічних насаджень згідно договору купівлі-продажу №14 від 10 грудня 2005 року, при цьому посилаючись на ст. 14 Податкового кодексу України відповідач вважає що багаторічні насадження та земельна ділянка є окремими об'єктами правовідносин, а відтак на його думку рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року вказаним вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що право власності на земельну ділянку та на багаторічні насадження розмежовано законодавцем ч. 3 статті 351 ЦК України. Однак, такий висновок суду є помилковим, оскільки положення статті 351 ЦПК України регулюють порядок припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку із суспільною необхідністю та не можуть застосовуватись до правовідносин, що склались між сторонами.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що межі земельних ділянок позивачів не встановлені, що в свою чергу не дає підстав для заборони ОСОБА_4 користуватися цими земельними ділянками.

Суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказав, що суди не визначилися із характером спірних правовідносин, не врахували, що позивачі, отримавши державні акти на право власності на земельні ділянки у 2007 році, стали власниками й багаторічних насаджень, проте, відповідач згідно договору купівлі - продажу є власником насаджень, не вирішили, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, розглянули багаторічні насадження як самостійний об'єкт цивільно-правових відносин.

Відповідно до ч. 4 статті 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 964467, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області 16 липня 2007 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,2239 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 1,224 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №964466, виданим Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області 17 липня 2007 року.

На вказаних земельних ділянках знаходяться багаторічні насадження - сади і при розпаюванні земель СВАТ "Юрківське" до грошової оцінки землі були включені також і багаторічні насадження.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) на підставі наказу від 31 січня 1996 року № 81-ПП регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області держгосп "Жовтень" перетворено у сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство, засновником якого є регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області і СВАТ "Юрківське" набуло право власності на майно цілісного майнового комплексу держгоспу "Жовтень" с. Юрківка Тульчинського району Вінницької області.

Встановлено, що склад майна, переданого СВАТ "Юрківське" с. Юрківка Тульчинського району Вінницької області наведений в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу та відомостях розрахунку вартості майна, затвердженого регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Вінницькій області 29 грудня 1995 року.

Як вбачається з матеріалів справи, багаторічні насадження: сади (різних сортів та років висадження 1971-1981 років) на загальну суму 10 517 604 000 карбованців включено до переліку нерухомого майна, переданому у власність СВАТ "Юрківське" с. Юрківка.

Належні СВАТ "Юрківське" багаторічні насадження як основні засоби, відповідно до вимог Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 250 (250-93-п) , включено до переліку майна об'єкту приватизації цілісного майнового комплексу.

За таких обставин, відповідно до ст. 20 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" у редакції від 22 лютого 1994 року, багаторічні насадження включені як основні засоби до статутного фонду акціонерного товариства і кожен акціонер набув права володіння відповідної кількості акцій. Однак жоден акціонер не є власником майна товариства, а розпоряджається лише належними йому акціями.

Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Держава, як попередній власник, розпорядилась цими насадженнями, передавши їх до статутного фонду СВАТ "Юрківське".

За договором купівлі-продажу №14 від 10 грудня 2005 року СВАТ "Юрківське" продало ОСОБА_4 5 575 штук насаджень - дерев яблуні, за що останній сплатив СВАТ "Юрківське" 22 006 грн. і прийняв дані багаторічні насадження.

Разом з тим, ОСОБА_2 на підставі державного акта належить 1,2239 га землі, в тому числі: 1,2239 га багаторічних насаджень, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Тульчинському районі від 15 липня 2010 року № 784 (Т. 2 а.с. 8).

В свою чергу ОСОБА_3 на підставі державного акта належить 1,2240 га землі, в тому числі: 1,2240 га багаторічних насаджень, вказані обставини підтверджуються довідкою відділу Держкомзему у Тульчинському районі від 15 липня 2010 року № 782 (Т. 1 а.с. 8).

При паюванні земель СВАТ "Юрківське" до грошової оцінки землі були включені і багаторічні насадження, які на ній знаходилися.

Договір купівлі-продажу багаторічних насаджень №14 від 10 грудня 2005 року при паюванні земель не враховувався, оскільки, був укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Згідно з ГОСТ 26640-85 "Землі. Терміни та визначення" (далі - ГОСТ 26640-85), затверджений постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 28 жовтня 1985 зсільськогосподарське угіддя, що використовується під штучно створені древесні, кущові аботрав'янисті багаторічні насадження, призначені для отримання врожаю плодово-ягідної, технічної та лікарської продукції, а також для декоративного оформлення територій. До багаторічних сільськогосподарських насаджень відносяться: сад, виноградник, ягідник, плодовий розплідник, плантації та ін. У пункті 4 вказаного ГОСТу зазначено, що під сільськогосподарськими угіддями визначено земельні угіддя, які систематично використовуються для отримання сільськогосподарської продукції. Таким чином, багаторічні насадження - це не окрема група дерев, кущів чи рослин, а земельні угіддя, тобто окрема земельна ділянка, з розміщеними на ній деревами, кущами та іншими рослинами як один цілий об'єкт.

Відповідно п. "а" ч. 2 ст. 22, п. "а" ч. 1 ст. 19 ЗК України визначено, що багаторічні насадження - це вид сільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення. Тобто, багаторічні насадження - це не що інше як земельна ділянка.

Зі змісту ст. 6 Закону України "Про плату за землю" вбачається, що багаторічні насадження - це вид сільськогосподарських угідь, в розрізі п. "а" ч. 2 ст. 22 ЗК України - вид земель сільськогосподарського призначення. Отже, і в Законі України "Про плату за землю" (2535-12) під багаторічними насадженнями розуміють не що інше як земельна ділянка.

Положеннями ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Тобто, земельні ділянки з розміщеними на них насадженнями, отримані громадянами у власність, належать таким громадянам на праві власності разом з насадженнями як один цілий об'єкт.

Згідно з ч. 3 ст. 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Дана норма кореспондується з ч. 2ст. 79 ЗК України. При цьому ч. 2 ст. 79 ЗК України та ч. 3 ст. 373 ЦК України є імперативними нормами законодавства, а тому підлягають прямому застосуванню та не можуть передбачати будь-яких виключень в їх застосуванні до відносин права власності на земельні ділянки.

Частиною 2 ст. 183 ЦК України визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. У відповідності до ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все, що не може бути відокремлено від речі без її пошкодження або істотного знецінення. Оскільки насадження, що розміщені на земельній ділянці, неможливо відділити від цієї земельної ділянки без втрати її цільового призначення або істотного знецінення, то відповідно насадження, що ростуть на земельній ділянці, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, а тому при переході права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення під товарним сільськогосподарським виробництвом до громадянина переходить також право власності на всі його складові частини, тобто насадження.

Договір купівлі-продажу від 10 грудня 2005 року, відповідно до якого відповідач стверджує, що він є власником насаджень, укладений в простій письмовій формі. Згідно положень ст. ст. 209, 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки має укладатися у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Наслідком недодержання вищевказаних вимог є нікчемність договору з підстав його невідповідності вимогам закону. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2013 року по справі №6-40577св12, що розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

На підставі встановленого судова колегія приходить до висновку, що позивачі, отримавши державні акти на право власності на земельні ділянки у 2007 році, стали власниками й багаторічних насаджень.

Доводи відповідача, викладені в запереченні на апеляційну скаргу, про те, що межі земельних ділянок не встановлені в натурі є необґрунтованими та спростовуються Державними актами про право власності на земельну ділянку (т. 1 а.с. 7, т.2 а.с. 7), Актами перенесення земельних ділянок та передачу на зберігання межових знаків від 14.06.2008 року (т. 1 а.с. 11, т.2 а.с. 11).

ОСОБА_4 не оскаржував державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, однак, для нього таке право не втрачене.

Предметом спору в даній справі є визнання права власності та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що відповідає способам захисту цивільних прав, визначеним ст. 16 ЦК України, - визнання права та припинення дії, яка порушує право. В даному випадку позивачі доводять порушення відповідачем їх права володіння і користування спірною земельною ділянкою та вимагають припинення дій, які порушують ці права.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи, які свідчать про те, що право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку із багаторічними насадженнями порушується договором купівлі-продажу від 10 грудня 2005 року, який в силу вищезазначених положень чинного законодавства є нікчемним.

На даний час позивачі будучи власниками не можуть користуватися земельними ділянками, оскільки відповідач самостійно зайняв їх та користується багаторічними насадженнями.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання права власності на земельні ділянки з багаторічними насадженнями та усунення перешкод в користуванні вказаними об'єкти правовідносин.

Судова колегія враховуючи те, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи було неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, документально підтверджені судові витрати позивачів підлягають стягненню з ОСОБА_4 на їх користь.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з багаторічними насадженнями кадастровий номер 0524387200010010130 площею 1,2239 га, що розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з багаторічними насадженнями кадастровий номер 0524387200010010129 площею 1,2240 га, що розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Заборонити ОСОБА_4 користуватися земельною ділянкою площею 1,2239 га, кадастровий номер 0524387200010010130, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області та належить відповідно до державного акта серії ЯБ № 964467 на праві приватної власності ОСОБА_2 та земельною ділянкою площею 1,2240 га, кадастровий номер 0524387200010010129, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області та належить відповідно до державного акта серії ЯБ № 964466 на праві приватної власності ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 документально підтверджені судові витрати в розмірі 514,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 документально підтверджені судові витрати в розмірі 514,58 грн.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.