УХВАЛА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     06  березня  2007  року  колегія  суддів  судової  палати   в
цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
 
     головуючого судді: Дьоміної О.О.,
 
     суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,
 
     при секретарі: Колесник Н.I.
 
     розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою
Ставищенського   районного   центру    зайнятості    на    рішення
Ставищенського районного суду Київської  області  від  27  вересня
2006 року у справі  за  позовом  Ставищенського  районного  центру
зайнятості  до  ОСОБА_1  про  стягнення  коштів  одержаних  шляхом
обману, -
 
     заслухавши  доповідь  судді  апеляційного  суду,  перевіривши
доводи апеляційної скарги, дослідивши  матеріали  справи,  колегія
суддів,-
 
                           ВСТАНОВИЛА:
 
     У серпні  2006  р.  позивач  звернувся  до  суду  з  вказаним
позовом, посилаючись на те, що відповідач 02 квітня  2004  р.  був
зареєстрований у центрі у відповідності до ст.  2  Закону  України
"Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
        .
 
     ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п.1 ст.  36  КзпП  України
( 322-08 ) (322-08)
        ,  йому  було  надано  статус  безробітного  з  виплатою
належної допомоги з 09.04. 2004 р., на підставі його заяви в  якій
він за зазначив, що на цей момент він не зареєстрований як суб"єкт
підприємницької діяльності,  трудовою  діяльністю  не  займається,
пенсії не отримує.
 
     04  квітня  2005  р.  виплата  допомоги  по  безробіттю  була
припинена у зв"язку з закінченням  строку  виплати  відповідно  до
вимог закону та  працевлаштуванням  безробітного  за  направленням
Державної служби зайнятості на посаді автомеханіка ТОВ  "Всесвіт",
зняття його з обліку.
 
     За період з 09 квітня 2004 р. по 03.04. 2005  р.  відповідачу
виплачено 4 967 грн. допомоги по безробіттю.
 
     01 вересня 2005 р. відповідач повторно був  зареєстрований  у
центрі, у зв"язку зі звільненням його з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
        .
 
     У зв"язку з відсутністю підходящої роботи та наявності  права
на достроковий вихід на пенсію його було знято з обліку 08 вересня
2005 р.
 
     У червні 2006 р. було встановлено,  що  відповідач  з  25.03.
1999  р.  був  зареєстрований  як  фізична   особа   -підприємець,
відповідно  свідоцтва  про  державну   реєстрацію   НОМЕР_1,   яку
припинено 06.09. 2005 p., також запис про звільнення виправлено  з
дати 31 серпня 2005 р. на 07 вересня 2005 p., що свідчить про  те,
що відповідач в порушення вимог закону надавав  Центру  відомості,
які не відповідали  дійсності,  тому  виплачені  кошти  підлягають
поверненню.
 
     Просили задоволити позов.
 
     Рішенням суду від 27 вересня 2006 р. у задоволені позову було
відмовлено.
 
     Не погоджуючись з данним рішенням  позивач  подав  апеляційну
скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, посилаючись на  його
незаконність, позов задоволити.
 
     Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
     Судом   встановлено,   що   02   квітня   2004   р.   ОСОБА_1
зареєстрований у центрі у відповідності до ст.  2  Закону  України
"Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
        .
 
     ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п.1 ст.  36  КзпП  України
( 322-08 ) (322-08)
        ,  йому  було  надано  статус  безробітного  з  виплатою
належної допомоги з 09.04. 2004 р., на підставі його заяви в  якій
він за зазначив, що на цей момент він не зареєстрований як суб"єкт
підприємницької діяльності,  трудовою  діяльністю  не  займається,
пенсії не отримує.
 
     04  квітня  2005  р.  виплата  допомоги  по  безробіттю  була
припинена у зв"язку з закінченням  строку  виплати  відповідно  до
вимог закону та  працевлаштуванням  безробітного  за  направленням
Державної служби зайнятості на посаді автомеханіка ТОВ  "Всесвіт",
зняття його з обліку.
 
     За період з 09 квітня 2004 р. по 03.04. 2005  р.  відповідачу
виплачено 4 967 грн. допомоги по безробіттю.
 
     01 вересня 2005 р. відповідач повторно був  зареєстрований  у
центрі, у зв"язку зі звільненням його з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
        .
 
     У зв"язку з відсутністю належної роботи та наявності права на
достроковий вихід на пенсію його було знято з  обліку  08  вересня
2005 р.
 
     Відмовляючи в позові, суд на  підставі  зібраних  доказів  та
вимог закону, обгрунтовано дійшов висновку про те,  що  відповідач
на час знаходження на обліку у Центрі у  відповідності  до  ст.  2
Закону   України    "Про    зайнятість    населення"    ( 803-12 ) (803-12)
        
підприємницькою  діяльністю  не  займався,  ніяких  прибутків   не
отримував, 14 квітня 2004 р. подав заяву до  податкової  інспекції
про припинення своєї підприємницької діяльності, на  цій  підставі
був позбавлений свідоцтва та патента та з 15 квітня  2004  р.  був
виключений з реєстру як субєкт підприємницкої діяльності.
 
     Доводи апеляційної скарги  про  те,  що  судом  не  враховані
фактичні обставини справи, так як  відповідач  умисно  не  виконав
своїх обов"язків та зловживав ними, що вплинуло на  умови  виплати
йому забезпечення  та  надання  соціальних  послуг  спростовуються
матеріалами справи, так як доказів того, що відповідач на цей  час
займався підприємницької діяльністю та отримував  якісь  додаткові
прибутки позивачем надано не було.
 
     За таких обставин, рішення суд першої інстанції постановив  з
додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі
всебічно  з'ясованих  обставин  справи,  тому  апеляційна   скарга
підлягає відхиленню, так як її  доводи  не  спростовують  висновки
суду першої інстанції та не грунтуються на матеріалах справи.
 
     Керуючись ст.ст.  308,  313,  314  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
колегія судової палати,-
 
     ухвалила:
 
     Апеляційну    скаргу    Ставищенського    районного    центру
зайнятості -  відхилити.  Рішення  Ставищенського  районного  суду
Київської області від 27 вересня 2006 року - залишити без змін.
 
     Ухвала суду вступає в законну силу з моменту її  проголошення
та може бути оскаржена в касаційному порядку  до  Верховного  Суду
України протягом двох місяців з дня її проголошення.