РIШЕННЯ
Апеляційного суду Вінницької області
від 29 грудня 2006 року
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного
суду
Вінницької області в складі:
Головуючого : Копаничук С.Г.
Суддів : Матківської М.В., Чорного В.I.
При секретарі: Шевчук Л.В.
За участю : позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну
справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від ЗО
жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Встановила:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення 2343 гр. 10 коп., мотивуючи свої вимоги
тим,
що відповідач приходиться йому рідною сестрою. Їх мати -
ОСОБА_3, яка померла IНФОРМАЦIЯ_1, під час другої світової війни
була
насильно вивезена з території колишнього Радянського Союзу на
примусові
роботи в Німеччину. В зв'язку з цим фондом "Пам'ять,
відповідальність і
майбутнє" їй була призначена компенсаційна допомоги в сумі 2
198,55 євро.
За дорученням матері відповідач 09.09.2002 року отримала 65%
компенсаційної допомоги в сумі 1 429,06 євро, а решту - 35 %
в сумі 769,49
євро відповідач отримала після смерті матері 20.10.2004 року.
При отриманні
цих коштів відповідач в заяві-анкеті не зазначила інших
спадкоємців, в тому
числі і його. Спадщину після матері згідно зі ст. 549 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
( а редакції
1963 року) він прийняв, шляхом вступу в управління спадковим
майном,
оскільки у нього на руках знаходиться її ощадна книжка.
Повернути
належну йому, як спадкоємцю, половину цих коштів ОСОБА_2 не
бажає. Тому, він просив стягнути з неї на його користь 2 343
гр. 10 коп. та
судові витрати.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від ЗО
жовтня 2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення
суду і ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги.
Зазначив, що рішення суду є незаконним, воно не грунтується
на
матеріалах справи, на доказах, досліджених в судовому
засіданні. При його
постановленні судом порушено матеріальний закон, що призвело
до
неправильного вирішення справи.
Відповідач ОСОБА_2 заперечила апеляційну скаргу, просить
її відхилити, а рішення суду залишити без змін. Вона згідна з
рішенням суду.
Вважає, що тільки вона одна має право на отримання даної
компенсації,
оскільки саме вона доглянула матір і похоронила її, в тому
числі і за ці
отримані кошти компенсаційної допомоги.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що IНФОРМАЦIЯ_1 померла
ОСОБА_3, яка являється матір'ю сторін по справі. Крім
позивача та відповідача по справі у неї є ще двоє дітей, що
проживають в
інших областях. ОСОБА_3 під час другої світової війни була
насильно
вивезена до Німеччини на примусові роботи. З німецького фонду
"Пам'ять,
відповідальність і майбутнє" їй призначено компенсаційну
допомогу в сумі
2 198,55 євро. ОСОБА_3 09.09.2002 року 65% даної допомоги
отримала
із фонду "Взаєморозуміння і примирення" особисто. Решту - 35
% отримала
22.10.2004 року після її смерті відповідач по справі ОСОБА_2
Також суд встановив, що ніхто з дітей спадкодавця чи інших
родичів спадщину не прийняв, а наявність у позивача ощадної
книжки, по
якій закрито рахунки, не є доказом вступу в управління
спадковим майном,
тому відмовив в задоволенні позову.
Проте не можна погодитися з таким висновком суду.
Так, сторони по справі являються дітьми ОСОБА_3, що померла
15.10.2004 року.
Відповідно до ст. 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції 1963
року), що діяла
на час відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв
спадщину,
якщо він фактично вступив в управління або володіння
спадковим майном.
В судовому засіданні позивач довів, що він прийняв спадщину
шляхом вступу в оперативне управління спадковим майном. У
нього
знаходиться ощадна книжка на ім'я спадкодавця і він
розпорядився деяким
іншим її майном, в тому числі і по згоді з іншим
спадкоємцем - відповідачем
по справі ОСОБА_2
Судом встановлено, що ОСОБА_2 20.10.2004 року, як
спадкоємець ОСОБА_3 з коштів німецького фонду "Пам'ять,
відповідальність і майбутнє" отримала 35% компенсаційної
допомоги в сумі 769,49 евро (а. с. 9, 15, 24). В поданій нею до
фонду "Взаєморозуміння і
примирення" заяві інших спадкоємців вона не зазначила.
ОСОБА_1, являючись сином померлої, а ОСОБА_2,
являючись її дочкою, відповідно до ст. 1261 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
є спадкоємцями першої черги.
Відповідно до ст. 1278 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
частки кожного
спадкоємця у
спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не
розподілив
спадщину між ними.
Спадкове майно, яким являється 35 % компенсаційної допомоги
заповітом не розподілено, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про
стягнення
на його користь з ОСОБА_2 384,74 евро підлягають до
задоволення.
Офіційний курс Національного банку України на 28.03.2006 року
складав 604,43 гр. за 100 евро, тобто до стягнення підлягає 2
325 гр. 48 коп., а не 2 343 гр. 10 коп., як просив позивач.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення
суду підлягає
скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не
відповідають обставинам справи і судом неправильно
застосовані норми
матеріального права.
Виходячи із наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що
рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з
ухваленням нового
рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
стороні, на
користь якої
ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею
і
документально підтверджені судові витрати. Фалатюку О.Л.
підлягає
поверненню: 51 гр. державного мита , 7 гр. 50 коп.
за інформаційно-
технічне забезпечення розгляду цивільної справи (а. с. 3) та
500 гр. за
надання юридичної допомоги , а всього 558 гр. 50
коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309,
313-314, 316
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів , -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від ЗО
жовтня
2006 року скасувати.
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 325 гр. 48 коп.
основної суми та в повернення
судових витрат суму 558 гр. 50 коп., а всього 2 883 гр. 98
коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного
Суду України протягом двох місяців.