РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого
судді Хопти С.Ф. суддів Даценко Л.М., Касьяненко Л.I., при
секретарі Муханько О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Iрбіс"
на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03
травня 2006 р. у справі за позовом Державної податкової інспекції
у Гусятинському районі Тернопільської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Iрбіс", третя особа
Вишгородська районна державна адміністрація Київської області про
визнання установчих документів та свідоцтва платника податку на
додану вартість недійсними, -
встановила:
У січні 2006 року позивач звернувся до суду із зазначеним
позовом. Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що 29.03.2004 р.
Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області
зареєстровано ТОВ "Iрбіс", відповідно до статуту якого його
засновниками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який не мав наміру створювати
товариство та здійснювати фінансово-господарську діяльність і
отримувати доходи від неї, внесок до статутного фонду він не
вносив, реєстраційні документи ним не оформлялися, зміст статуту
йому не відомий та був підписаний ним всупереч його волі.
09.09.2004 р. дане товариство було взято на податковий облік
у Вишгородському районі Київської області, про що видана
відповідна довідка. Також ТОВ "Iрбіс" 24.09.2004 р. було видано
свідоцтво платника податку на додану вартість НОМЕР_1.
Позивач вважає, що установчі документи товариства не
відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для
чинності правочину, а тому такий правочин слід визнати недійсним.
Просив визнати недійсними установчий договір та статут ТОВ "Iрбіс"
з часу реєстрації, тобто з 29.03.2004 р., та визнати недійсним
свідоцтво платника податку на додану вартість НОМЕР_1 з дня його
видачі, тобто з 24.09.2004 р.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від
03 травня 2006 р. позов, задоволено, визнано недійсними .установчі
документи ТОВ "Iрбіс" з моменту його реєстрації та свідоцтво
платника податку на додану вартість з дня його видачі.
. В апеляційній скарзі ТОВ "Iрбіс" просить скасувати рішення
суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд,
посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та
неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального
права. В судовому засіданні представник апелянта просив ухвалити
нове рішення про відмову в позові.
Перевіряючи законність рішення суду в межах заявлених вимог
та доводів апеляційної скарги, колегія судців приходить до
висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення
суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про
відмову в позові з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд обгрунтовував свої висновки
тим, що у ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення на вчинення
правочину, він не мав наміру створювати ТОВ "Iрбіс", здійснювати
фінансово-господарську діяльність та отримувати доходи від його
діяльності.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки
вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за
захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів.
Згідно ст.213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду повинно
бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно
з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу
своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були
досліджені в судовому засіданні.
Згідно п.п.1, 2, 3, 4 ст.214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
під час
ухвалення рішення суд вирішує в тому числі такі питання: чи мали
місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та
якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані
(пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для
справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін
випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає
застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог ст.215 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення
суду складається з вступної, описової, мотивувальної і
резолютивної частин. В мотивувальній частині зазначаються
встановлені судом обставини і визначені відповідно до них
правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність
або відсутність фактів, якими обгрунтовувалися вимоги чи
заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує
зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не
визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких
особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.
Встановлено, що 29.03.2004 р. Вишгородською районною
державною адміністрацією Київської області зареєстровано ТОВ
"Iрбіс" за юридичною адресою: Київська область, Вишгородський
район, с. Хотянівка, вул. Деснянська, 9, внесено до єдиного
державного реєстру підприємств і організацій України 01.09.2004 р.
Відповідно до статуту та установчого договору товариства його
засновниками є відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, всі дані
про засновників занесені в статут, установчий договір, які
підписані ними (а. с. 6-14, 16).
Встановлено, що 09.09.2004 р. дане товариство було взято на
податковий облік у Вишгородському районі Київської області, а
24.09.2004 р. товариство отримало свідоцтво платника податку на
додану вартість НОМЕР_1 (а.с.5).
Встановлено, що згідно рішення установчих зборів товариства
від 18 лютого 1994 р. було створено ТОВ-"Iрбіс", затверджено
статут та установчий договір товариства, встановлено статутний
фонд товариства в сумі 200000 тис. грн. та вирішено інші питання
порядку денного зборів (а.с.21)
Встановлено, що дане рішення ніким не спростовано і не
скасовано в установленому порядку.
Зазначені обставини свідчать про те, що установчі документи
товариства були підписані його засновниками за їх волею, не
містили положень, які суперечать чинному законодавству України, а
сама діяльність товариства не суперечить інтересам держави.
За таких обставин справи колегія не може погодитись з
висновками суду про те, що була відсутня воля одного із
засновників товариства на його створення, а тому установчі
документи товариства, як офіційні правочини, та свідоцтво платника
податку на додану вартість мають бути визнані недійсними
відповідно до вимог ст.ст.203, 234 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, як такі,
що проведені з порушенням чинного законодавства України.
Також колегія не може прийняти до уваги доводи позивача та
пояснення відповідача ОСОБА_1 про те, що при створенні товариства
було відсутнє волевиявлення засновника ОСОБА_1, ім'я якого
зазначено в установчих документах, оскільки вони спростовуються
протоколом установчих зборів товариства від 18.02.2004 p.,
статутом та установчим договором товариства, де зазначені
достовірні дані про засновників, їхніми підписами в зазначених
документах, які нічим не спростовані, іншими документами,
отриманими особисто засновниками товариства, які були видані та
посвідчені державними органами.
Крім того, судом не досліджено доказів, які б свідчили про
те, що створення товариства та його діяльність суперечать
інтересам держави.
Оскільки позивач не надав суду доказів в підтвердження тих
обставин, що на час створення товариства та підписання статуту і
установчого договору було відсутнє волевиявлення засновника
ОСОБА_1 на його створення, та про їхню невідповідність вимогам
закону, тому колегія не вбачає підстав для задоволення позову.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд не зазначив які
ж саме права позивача були порушені зазначеними установчими
документами товариства та свідоцтвом платника податку на додану
вартість, ким та в чому полягає порушення його прав.
Також не зазначив мотивів, з яких вважав встановленим
наявність фактів, якими обгрунтовувалися позовні вимоги позивача.
Доказів на підтвердження факту порушення відповідачами прав
позивача не надано і про наявність таких не вказано.
Тому колегія суддів дійшла висновку, що вказані в позові
обставини, які суд вважав встановленими про відсутність
волевиявлення ОСОБА_1 на вчинення правочину, позивачем не доведені
і такий висновок суду обставинам справи не відповідає. За таких
обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ
"Iрбіс" підлягає задоволенню, а рішення суду від 03.05.2006 р. -
скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові,
оскільки обставини, які мають значення для справи і які суд вважав
встановленими, недоведені, висновки суду не відповідають
обставинам справи, рішення постановлене з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309,
313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ТОВ "Iрбіс" задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від
03 травня 2006 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким в
задоволенні позову Державної податкової інспекції у Гусятинському
районі Тернопільської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з
обмеженою відповідальністю "Iрбіс", третя особа Вишгородська
районна державна адміністрація Київської області про визнання
установчих документів та свідоцтва платника податку на додану
вартість недійсними відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і
може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду
України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.