РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області у складі
Головуючої - Шабанової В.О.
Суддів -Маширо О.П., Курило В.П.
При секретарі- Кошмак Т.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Шахтарську
На рішення Шахтарського міськрайонного суду від 30 жовтня 2006 року
За позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві га профзахворювань України в м. Шахтарську про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Вказане вище відділення виконавчої дирекції Фонду звернулось в суд з апеляційною скаргою про скасування рішення Шахтарського міськрайонного суду від 30 жовтня 2006 року яким вирішений спір між ОСОБА_1 та відділенням виконавчої дирекції Фонду (надалі Фонд) про відшкодування моральної шкоди.
З відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 24 000 гр.
В апеляційній скарзі Фонд ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового- про відмову в задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що на думку апелянта, факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв"язку з ушкодженням здоров"я на виробництві не знайшов свого підтвердження. Дія ст. 34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасною випадку на виробництві та профзахворювання" ( 1105-14 ) (1105-14) , які потягли втрату працездатності в частині відшкодування моральної шкоди призупинена Законом "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15) . Позивач пропустив трьохмісячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08) для звернення в суд за захистом своїх прав. Відповідальність за відшкодування моральної шкоди має покладатися на роботодавця, а не на Фонд.
Заслухавши доповідача, представника Фонду , позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні в частині розміру моральної шкоди, з наступних підстав.
Розглядаючи справу по суті суд встановив, що ОСОБА_1 21 рік працював на підприємствах вугільної промисловості в . небезпечних та шкідливих умовах праці з повним робочим днем на підземних роботах., в якості гірничо-робітника очисного забою (ГРОЗ).
В результаті недосконалості технологічних гірничо-шахтних обладнань, роботи в умовах перевищення локальної вібрації, отримав ушкодження здоров"я-професійне захворювання.
Згідно з висновком МСЕК від 09.08..2006 року йому вперше встановлена стійка втрата працездатності у зв"язку з професійним захворюванням- вібраційною хворобою в розмірі 40% безстроково, згідно з даним висновком потерпілий потребує медикаментозного, санаторно-курортного лікування
ОСОБА_1 звільнено за п.2 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08) за станом здоров"я, який перешкоджає продовженню даної роботи.
Звертаючись в суд позивач посилався на те, що у зв"язку із захворюванням на вібраційну хворобу відчуває біль в руках, тремтіння, функції рук обмежені. Зазначене заважає йому виконувати будь-яку фізичну роботу, в тому числі і по домашньому господарству.
Ушкодженням здоров"я йому заподіяна моральна шкода.
Відповідач відмовився відшкодувати моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров"я на виробництві в добровільному порядку.
Просив стягнути з відповідача на його користь 35000 грн.
Розглядаючи справу по суті, суд правильно встановив правовідносини по ній і обгрунтовано виходив з того, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв"язку із профзахворюванням , на підставі ст.ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. З, постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" ( v0004700-95 ) (v0004700-95) ,- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, які, зокрема, полягають у моральних переживаннях у зв"язу з ушкодженням здоров"я, порушенні нормальних життєвих зв"язків.
Розглядаючи справу суд обгрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв"язку з тим, що він відчуває фізичні та моральні страждання. Ушкодження здоров"я на виробництві потягло негативні зміни в образі життя, потребує додаткових зусиль для організації життя та побуту.
Даний висновок суду підтверджується, обставинами справи та письмовими доказами. Зокрема, з висновку МСЕК від 09.08..2006 року, медичних документів, акту розслідування профзахворювання, трудової книжки вбачається, що у зв"язку з профзахворюванням у потерпілого настала стійка втрата працездатності . Він відчуває фізичні та моральні страждання.. Позивача звільнено за станом здров"я. з роботи , яка забезпечувала його постійним та стабільним заробітком. (а.с. 4-22).
Правовий висновок суду про заподіяння потерпілому моральної шкоди перебуває у відповідності із вказаними вище роз"ясненнями Пленуму, якими дане поняття моральної шкоди.
У зв"язку з цим не можна прийняти до уваги доводи апеляційної скарги. щодо відсутності доказів заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1.
Розмір моральної шкоди, відповідно до п. 9 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, визначається залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, тривалості втрат, можливості їх поновлення, тяжкості вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування даної шкоди в розмірі 24000 грн.
Проте переконливих мотивів на обгрунтування саме такого розміру не
привів.
Оцінивши обставини та наслідки ушкодження здоров"я, характер, обсяг моральних страждань: а саме, що позивач є працездатним , отримує відшкодування шкоди в повному обсязі, а саме отримує страхові виплати, пенсію, які дорівнюють розміру втраченого ним заробітку, йому призначена одноразова допомога, а також виходячи з принципів розумності та доцільності, апеляційний суд вважає за можливе визначити розмір грошової компенсації потерпілому на відшкодування моральної шкоди, в сумі 12000 грн.
Доводи апеляційної скарги про неможливість відшкодування моральної шкоди у зв"язку із припиненням дії ст. 34 Закону в даній частині Законом "Про державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15) , не можна прийняти до уваги, з наступних підстав.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 8.11.2005 по справі "Кечко проти України" - держава може вводити призупинення або закінчити виплату, за умови внесення відповідних змін в законодавство і органи державної влади не можуть відмовити у виплаті належних сум.
Зміни в ст. 34 вказаного вище Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14) , відносно відшкодування моральної шкоди на момент вирішення спору не вносились.
Крім того, згідно зі ст. 46 даного Закону, а також звідно із Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов"язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричини втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14) , Фонд має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду здійснюється за рахунок внесків підприємств, Кошти на здійснення страхування не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду.
Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем трьохмісячного строку звернення за захистом своїх прав в суд, відповідно до ст. 233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08) , є необгрунтованими.
Правовідносини, що виникли по справі між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем відділенням виконавчої дирекції Фонду регулюються законодавством про страхові та соціальні виплати і на них поширюються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність.
Норми трудового законодавства, в тому числі ст.233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08) , не поширюються на правовідносини, що виникли по справі.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України ( 435-15 ) (435-15) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"ю або смертю позовна давність не поширюється.
Не можна прийняти до у ваги і доводи щодо покладання відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди на підприємство, оскільки саме Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14) встановлений прядок відшкодування шкоди потерпшим на виробництві, види і розміри відшкодування шкоди.
Згідно з даним законом всі види відшкодування шкоди, в тому числі
і моральної, відшкодовуються спеціально утвореним для цього
органом, яким є Фонд соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та профзахворювань України і який фінансується за
рахунок внесків підприємств.
Керуючись ст.ст. 308, 309,313-315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15) , апеляційний суд,-ВИРIШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Шахтарську задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду від 30 жовтня 2006 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Шахтарську на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди в розмірі 12000 грн (дванадцяти тисяч) гривнів.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України
безпосередньо протягом двох місяців з дня її проголошення.