АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Одеської області в складі:
головуючого Короткова В.Д.
суддів Комаровської Н.В., Шейко Л.М.
при секретарі Таратіної О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до відділення в місті Iллічіську Одеської
області виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою
відділення в місті Iллічіську Одеської області виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України на рішення Iллічівського
міського суду Одеської області від 28 липня 2006 року,
встановила:
В червні 2004 року позивачка звернулася до суду з
вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вона працювала в
Iллічівському морському торгівельному порту на посаді заступника
начальника складу №19. 9 січня 2002 року з нею стався нещасний
випадок на виробництві - при падінні вона отримала травму хребта.
За висновком МСЄК їй встановлена стійка втрата професійної
працездатності 30% та 3 група інвалідності. Оскільки причиною
нещасного випадку була несвоєчасне прибирання території від снігу,
позивачка після уточнення позовних вимог просила стягнути з
відповідача моральну шкоду в сумі 140000 грн.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Iллічівського міського суду Одеської області від 28
липня 2006 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати в
зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального
права та ухвалите нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши
матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги,
колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому
задоволенню, рішення суду зміні з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач має право
на відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду оскільки
він грунтуються на законі та підтверджується матеріалами справи.
Справа № 22ц-5383/06 Категорія 21
Головуючий у першій інстанції Ботвінцев A.M. Доповідач
Коротков В.Д.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка працювала в
Iллічівському морському торгівельному порту на посаді заступника
начальника складу №19. 9 січня 2002 року з нею стався нещасний
випадок на виробництві - при падінні вона отримала травму хребта,
що підтверджується актом форми 11-1 (а.с.5-6). За висновками МСЄК:
від 11 лютого 2003 року їй встановлена стійка втрата професійної
працездатності 30% (а.с.7); від 24 лютого 2004 року -стійка втрата
професійної працездатності 40% та 3 група інвалідності (а.с. 8,9);
від 4 травня 2005 року - стійка втрата професійної працездатності
55% та 3 група інвалідності (а.с.92-93).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував
роз'яснення, які містяться в рішенні Конституційного Суду України
від 27 січня 2004 року №1-рн/2004 по застосуванню ч.З ст. 34
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які заподіяли втрату працездатності"( 1105-14 ) (1105-14)
.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27
січня 2004 року право на відшкодування моральної шкоди, завданої
умовами виробництва, мають також особи, які втратили професійну
працездатність, і не виключається обов'язок Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань відшкодувати таку шкоду особі в разі тимчасової,
стійкої часткової або повної втрати професійної працездатності.
Однак колегія судців не погоджується з розміром відшкодування
моральної шкоди в сумі 140000 грн., яку визначив суд, та вважає,
що цей розмір підлягає зменшенню.
Відповідно до вимог ч.З ст.34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які заподіяли
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
відшкодування моральної шкоди
не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної
плати, встановленої на день виплати. На час ухвалення рішення
розмір мінімальної заробітної плати складав 375 грн. (ст.82 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
,
тому відшкодування моральної шкоди не могло перевищувати 75000
грн.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.9 Постанови
Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4
( v0004700-95 ) (v0004700-95)
, розмір відшкодування моральної (немайнової)
шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань
(фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач,
характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення
тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан
здоров*я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і
виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення
попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад
розумності, виваженості та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що позивачці заподіяно
моральну шкоду, яка полягає в фізичних, душевних, психічних
стражданнях, внаслідок травми, часткової втрати працездатності. Це
підтверджується медичною документацією (а.с.25, 26, 39-42,
103-104), висновком МСЄК про заподіяння позивачці моральної шкоди
(а.с.44). Судова колегія враховує те, що відповідачем своєчасно
виконані дії, направлені на призначення позивачці страхових
виплат; враховує стан її здоров*я - вона працює та переведена на
легку роботу. Тому, колегія суддів, виходячи із засад розумності,
виваженості та справедливості, вважає можливим визначити розмір
відшкодування позивачці моральної шкоди в сумі 40000 грн.
Наведені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для
висновку про те, що суд неправильно застосував норми матеріального
права, або порушив норми процесуального права, і ці порушення
призвели до неправильного вирішення справи.
Посилання в скарзі на Закон України "Про Державний бюджет на
2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
не можуть бути прийняті до уваги тому, що
цей закон не має перевагу над Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, яким встановлено
відшкодування Фондом соціального страхування моральної шкоди,
заподіяної умовами виробництва, оскільки звуження змісту та обсягу
прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних
законів за ст.22 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
не
допускається.
Керуючись ст. ст. 218, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п. 3, 314 ч. 2,
316, 317 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів судової палати з
цивільних справ апеляційного суду Одеської області,
вирішила:
Апеляційну скаргу відділення в місті Iллічіську Одеської
області виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України задовольнити частково.
Рішення Iллічівського міського суду Одеської області від 28
липня 2006 року змінити, зменшити розмір відшкодування моральної
шкоди до 40000 (сорока тисяч) гривень.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та
може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до
Верховного Суду України протягом двох місяців.