РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Козака I.О.
Суддів - Бахметової В.М., Зварича С.Б.
при секретарі - СтецьI.В.
з участю адвоката - ОСОБА_4
та сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Тернопільського міськрайонного суду від 5 вересня 2006 року по
справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу
за договором позики та ухвали того ж суду від 27 вересня 2006
року,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним
позовом, посилаючись на те, що згідно розписки від 10.01.2006 року
нею позичено ОСОБА_3. кошти в сумі 24419 доларів США для
проведення фінансування квартири згідно договору про дольову
участь. Також відповідачем було позичено 24 000 долари США в
гр.гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з якими нею укладено угоди про
відступлення права вимоги зобов'язання за вказаними договорами.
Оскільки ОСОБА_3 позичались кошти під час перебування у шлюбі та
використовувались на потреби сім"ї для покупки квартири, дані
зобов'язання є спільним зобов'язанням подружжя. Дану суму
відповідачі в добровільному порядку повернути відмовляються.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 5.09.2006
року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 244 515,95
грн., що еквівалентно 48419 доларів США, а також 1700 грн.
сплаченого держмита-солідарно, звернувши стягнення на АДРЕСА_1
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 30 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в
суді.
Ухвалою того ж суду від 27.09.2006 року роз'яснено рішення
суду та вказано, що ОСОБА_2 має право вимагати виконання обов'язку
про стягнення 244 515,95 грн., що еквівалетно 48419 доларів США та
1700 грн. сплаченого держмита частково
Справа № 22ас- 1222 Головуючий 1 інстанції - Костів О.З.
Категорія стягнення боргу Доповідач - Зварич С.Б.
2
або в повному обсязі як від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом, так і
від будь-кого з них окремо.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові
рішення, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову,
оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи і судом
порушено норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з
відповідачів боргу за договором позики, суд 1-ї інстанції виходив
з того, що ОСОБА_3 для проведення оплати квартири та в зв'язку з
відсутністю сімейних коштів дійсно позичалось у позивачки 24 419
доларів США, які перераховані БМУ "Промбуд" ВАТ "Тернопільбуд".
Крім цього, позичено 24000 доларів США в гр.гр.ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
які використані для погашення кредиту, з якими позивачка 1.02.2006
року уклала договори про відступлення права вимоги зобов'язань,
чого не заперечує і апелянт.
Відповідно до ч.4 ст.65 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім"ї, створює
обов'язки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором,
використане в інтересах сім"ї.
Квартира, що по АДРЕСА_1 придбана відповідачами під час шлюбу
і є їх спільною сумісною власністю, що підтверджено рішенням суду.
Колегія суддів вважає, що даний висновок суду відповідає
обставинам справи, зроблений на повно та об'єктивно досліджених
доказах по справі і є вірним та обгрунтованим відповідно до вимог
закону.
Разом з тим, підлягає виключенню із резолютивної частини
рішення вказівку щодо звернення стягнення на АДРЕСА_1, оскільки
питання звернення стягнення на майно вирішується в порядку
виконання рішення суду.
Також підлягає виключенню з резолютивної частини рішення
вказівка щодо стягнення суми боргу та судових витрат з
відповідачів солідарно та скасуванню ухвала суду від 27.09.2006
року з цього приводу про роз'яснення виконання рішення суду,
оскільки відповідачі несуть відповідальність перед позивачкою в
частині свого майна (в порядку часткової відповідальності), а не
солідарно.
В решті рішення суду є законним та обгрунтованим, вимоги
матеріального та процесуального права при розгляді справи
дотримано, а доводи апеляційної скарги не є істотними.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.304, 309, 314, 316
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів ,-
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 5 вересня
2006 року змінити, виклавши резолютивну частину:
Стягнути в користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 122 258 грн. суми боргу,
850 грн. сплаченого держмита та 15 грн.
з
витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,
з ОСОБА_1 122 258 грн. суми боргу, 850 грн. сплаченого держмита та
15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справ.
Виключити з рішення суду вказівки щодо стягнення боргу
солідарно та звернення стягнення на АДРЕСА_1
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 27.09.2006
року скасувати.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути
оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку
протягом 2-ох місяців.
Головуючий - підпис Судді- два підписи з оригіналом згідно:
С.Б.Зварич
Суддя апеляційного суду Тернопільської області