РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Пометун С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.
Красноармійську та ОСОБА_1 на рішення Красноармійського
міськрайсуду від 10 жовтня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним
позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він знаходився у трудових
відносинах з шахтою "IНФОРМАЦIЯ_1", де працював IНФОРМАЦIЯ_2.
IНФОРМАЦIЯ_3. при виконанні своїх службових обов'язків з ним
стався нещасний випадок на виробництві, він отримав тілесні
ушкодження, в результаті яких на підставі висновку IНФОРМАЦIЯ_4
йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності за
трудовим каліцтвом і третю групу інвалідності. При повторному
огляді, відповідно до висновку IНФОРМАЦIЯ_5. йому було залишено
групу інвалідності, але процент втрати професійної працездатності
зменшено до 30%. В результаті пошкодження здоров'я він вимушений
додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає
йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути на
його користь грошову компенсацію у розмірі 70000 грн. та
відшкодувати йому матеріальну шкоду, яка складає з витрат на
правову допомогу у розмірі 1000 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайсуду від 10 жовтня 2006
року позов ОСОБА_1 було задоволено частково: з відповідача на його
користь було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 12000 грн. та
судові витрати у розмірі 600 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування
приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як
таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним
обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку.
Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні
позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач
посилався на те, що позивачем не надано доказів заподіяння йому
моральної шкоди, наявність якої, зокрема, повинна бути
підтверджена висновком МСЕК. Крім того, Законом України "Про
Державний бюджет України на 2006 р." ( 3235-15 ) (3235-15)
дію норм Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які
передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено. Позивачем в
обгрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди, не надано
доказів, які передбачені ст.
237-1 КЗПП України ( 322-08 ) (322-08)
. Також вважають, що суд
безпідставно стягнув з них судові витрати на юридичну допомогу та
інформаційно-технічне забезпечення.
Позивач також не погодився з рішенням суду, приніс апеляційну
скаргу, в якій просив рішення суду змінити і задовольнити його
вимоги у повному обсязі, стягнувши на його користь 76000 грн.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався
на те, що суд дав неправильну оцінку його моральним стражданням.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну
скаргу Фонду підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі,
у задоволенні апеляційної скарги позивача просив відмовити.
Позивач а його представник проти апеляційної скарги Фонду
заперечували, просили її відхилити, рішення суду просили змінити і
задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали
цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
вважає, що скарга Фонду підлягає частковому задоволенню, а скарга
позивача задоволенню не підлягає. Рішення суду в частині стягнення
матеріальної шкоди, яка складає з витрат на правову допомогу
підлягає зміні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив
правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм відповідну
оцінку і обгрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення
позовних вимог ОСОБА_1
Згідно зібраним доказам, позивач знаходився у трудових
відносинах з шахтою "IНФОРМАЦIЯ_1", де працював IНФОРМАЦIЯ_2.
IНФОРМАЦIЯ_3. при виконанні службових обов'язків з ним стався
нещасний випадок на виробництві, він отримав тілесні ушкодження, в
результаті яких на підставі висновку IНФОРМАЦIЯ_4йому вперше було
встановлено 50% втрати професійної працездатності строком на один
рік. При повторному огляді, на підставі висновку IНФОРМАЦIЯ_5.
йому було залишено третю групу інвалідності, але процент втрати
професійної працездатності зменшено 30%.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, при настанні страхового
випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому
законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при
наявності факту її заподіяння.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано
дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1,
оскільки в результаті травми він втратив працездатність, що завдає
йому моральних страждань.
Розмір грошової компенсації судом першої інстанції
встановлено в межах діючого законодавства, з урахуванням фактичних
обставин справи, а також принципів розумності та достатності. Як
вбачається з матеріалів справи, зокрема акту про нещасний випадок,
травма з позивачем сталася в результаті невиконання вимог
"Iнструкції по охороні праці, безпечному виконанню робіт і
поведінки в шахті IНФОРМАЦIЯ_6", що свідчить про наявність вини
самого потерпілого. З висновків МСЕК вбачається, що стан здоров'я
позивача поліпшується, оскільки процент втрати працездатності
зменшується при кожному огляді.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про
те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної
шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком
МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності,
яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про
спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого
погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення
факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку
відсутності вищевказаних доказів.
Апеляційним судом не можуть бути прийняті до уваги посилання
Фонду на Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 p."
( 3235-15 ) (3235-15)
, яким призупинено дію норм Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають
відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей,
оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на
відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до
вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до
Фонду, не є бюджетними.
Проведення позивачу всіх передбачених Законом страхових
виплат, не позбавляє останнього права на відшкодування моральної
шкоди.
За вказаних підстав апеляційна скарга позивача в частині
збільшення йому розміру грошової компенсації у рахунок
відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягаю.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову
допомогу, то при її стягненні суд неправильно застосував норми
діючого законодавства. Вказані обставини, відповідно до п.4 ч.I
ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, являються підставою для зміни
рішення суду.
Відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, витрати,
пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця
в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної
правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову
допомогу встановлюється законом.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня
2006 р. №590 ( 590-2006-п ) (590-2006-п)
"Про граничні розмірі компенсації
витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних
справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", по цивільним
справам, якщо компенсація сплачується іншою стороною, відповідно
до вимог ст. 88 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, то граничний її розмір
на правову допомогу не повинен перевищувати 40% мінімальної
заробітної плати за один час роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат приймав участь у
суді першої інстанції в двох судових засіданнях протягом близько
трьох годин. Мінімальна заробітна плата на день ухвалення рішення
складає 400 грн. Таким чином, розмір компенсації витрат на правову
допомогу складає 480 грн. (400 х 40% х 3). Вказана сума і підлягає
стягненню на користь позивача у рахунок відшкодування матеріальної
шкоди.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.I
п.З, 309 ч.1 п.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
суд, -
ВИРIШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійного захворювання в м. Красноармійську задовольнити
частково.
Рішення Красноармійського міськрайсуду від 10 жовтня 2006
року в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного
захворювання в м. Красноармійську на користь ОСОБА_1 судові
витрати на правову допомогу у розмірі 480 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення,
але може бути оскаржене в
касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України
протягом двох місяців з дня
набрання чинності.