АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ЧЕРНIВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2006 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Чернівецької області в складі: Головуючого:
Ружило О.А. Суддів: Височанської Н.К., Галичанського А.Д.
Секретаря: Брензило В.В.
Та інших осіб: ОСОБА_2 - його представника Ставчанського
B.C., Воронки I.Н. - представника відповідача
Розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного територіального галузевого
об'єднання "Львівська залізниця" про визнання недійсним наказу про
звільнення, про поновлення на роботі та про стягнення заробітної
плати за час вимушеного прогулу за апеляційними скаргами ОСОБА_1,
ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від
30 жовтня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2006 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися в
суд з указаними позовами, які в серпні 2006 року були об'єднанні в
одне провадження. Посилались на те, що у відповідності до трудових
контрактів працювали у пасажирському вагонному депо Чернівці
Львівської залізниці. Згідно наказуНОМЕР_1 був звільнений ОСОБА_1
та наказу НОМЕР_2 - ОСОБА_2 на підставі п.1 ст.36 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
за згодою сторін. Вважають накази незаконними так як
заяви про звільнення за власним бажанням писали під примусом.
26.11.2005 року їх було знято з поїзда IНФОРМАЦIЯ_1 та
затримано на декілька днів працівниками Польської контрольної
дорожньої служби у зв'язку із перевезенням 5 безквиткових
пасажирів та нібито їх перебуванням у нетверезому стані. Вказують,
що заяви про звільнення за власним бажанням їх змусили написати
під страхом звільнення з роботи за ініціативою власника.
Просили визнати незаконними накази про їх звільнення з посад,
поновити їх на роботі, стягнути з відповідача заробітну плату за
час вимушеного прогулу.
Справа №22ц-895 2006 р. Головуючий у I інстанції Савчук М.В.
Категорія 39/40- поновлення на роботі Суддя - доповідач
Галичанський А.Д.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30
жовтня 2006 року в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного
територіального галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про
визнання недійсним наказу про звільнення, про поновлення на роботі
та про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять це рішення
скасувати та ухвалити нове про задоволення їх позовів. Вважають,
що суд не дав оцінки тим обставинам, що начальник структурного
підрозділу не наділений правом звільнення згідно з Положенням про
відособлений структурний підрозділ Львівської залізниці та
Посадової інструкції начальника пасажирського вагонного депо
Чернівці (т.1 а. с. 43-46, 81; 82 т.2), волевиявлення на
звільнення у них не було, а заяву про звільнення написана під
примусом, психологічним насиллям з боку відповідача, що також є
порушенням ст..203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, посилаються на цілий ряд
других обставин, які не впливають на законність рішення.
У зв'язку з наведеним вважають, що судом не повно з'ясовані
обставини, що мають значення для справи; не доведені обставини, що
мають значення для справи, які суд вважає встановленими і висновки
суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому порушено
та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального
права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість
рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги
та вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що апеляційні
скарги слід відхилити, виходячи з наступного.
Відмовляючи в позовних вимогах, суд першої інстанції виходив
з встановлених на підставі належних та допустимих доказах обставин
по справі та застосував до встановлених правовідносин норми
матеріального права, що регулюють їх.
Зокрема, судом було встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 працювали у вагонному депо Чернівці Львівської залізниці
на умовах трудового договору згідно контракту. Були звільнені за
згодою сторін згідно наказів відповідно НОМЕР_1та НОМЕР_2 п.1
ст.36 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
на підставі поданих заяв про
звільнення.
Крім того, було встановлено, що 26.11.2005 року службовцями
Польської контрольної дорожньої служби у зв'язку з перевезенням 5
безквиткових пасажирів, протиправною поведінкою кондуктора та
перебуванням у стані алкогольного сп'яніння було знято з
пасажирського поїзду сполученням IНФОРМАЦIЯ_1 та затримано в тому
числі позивачів із поверненням поїзду на Україну.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач застосовуючи
насилля примусив позивачів написати заяви на звільнення за згодою
сторін з 29.11.2005 року не знайшли свого підтвердження належними
і допустимими доказами та матеріалами справи.
Помиляються апелянти вважаючи, що начальник пасажирського
вагонного депо Чернівці, який укладав з ними трудовий контракт не
наділений повноваженнями на їх звільнення, що також
підтверджується його посадовою інструкцією, що передбачено в її
III розділі і вона не суперечить Положенню про відособлений
структурний підрозділ Львівської залізниці та Статуту Львівської
державної залізниці.
До трудових правовідносин цивільне законодавство не
застосовується як зазначено в ст..1 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, а
тому не підлягає застосуванню по даній справі ст..203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Частиною 3 ст.309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
встановлено, що
порушення норм процесуального права можуть бути підставою для
скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до
неправильного вирішення справи, таких порушень судом по даній
справі не встановлено.
За таких обставин суд першої інстанції ухвалив рішення з
додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи
апеляційних скарг не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст..308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30
жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена
протягом двох місяців у касаційному порядку до Верховного Суду
України.