Головуючий 1 інстанції Угорчук В.В.
Справа № 22-11624, 2006р. Доповідач Санікова О.С.
Категорія 21
УХВАЛА Iменем України
22 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Курило В.П.
суддів Саніковой О.С, Постоловой В.Г.
при секретарі Коваленко Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті
Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в Шахтарському районі Донецької
області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької
області від 14 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Шахтарському районі Донецької області про відшкодування
моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
В апеляційний суд Донецької області надійшла апеляційна
скарга відділення виконавчої дирекції фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань в Шахтарському районі Донецької області на рішення
Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14
листопада 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги
позивача і на його користь з відповідача в рахунок відшкодування
моральної шкоди стягнуто 10 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідача - виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування ставиться питання про скасування рішення
суду і відмові в задоволенні позовних вимог через те, що факт
моральних страждань позивача не доведений, висновком МСЕК не
підтверджений, сума моральної шкоди не обгрунтована. Висновок МСЕК
є підставою для відшкодування позивачеві матеріальної, а не
моральної шкоди. Крім того, Законом України "Про Державний бюджет
України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
зупинена дія статей Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які
передбачають виплату моральної шкоди, тобто правових підстав для
стягнення суми моральної шкоди не існує. Відповідачем нараховані і
сплачуються позивачу всі передбачені законодавством соціальні
виплати в повному обсязі. Також позивачем пропущений строк
позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
Суд не прийняв до уваги те, що моральна шкода повинна
відшкодовуватись власником підприємства, на якому працював
потерпілий і йому було ушкоджено здоров'я.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував у
трудових відносинах з ДП "Шахта "Єнакіївська" ВО
"Орджонікідзевугілля", де 15 липня 2002 року отримав виробничу
травму правої руки, внаслідок чого у нього виявлено підшкірний
розрив сухожилля і м'язів правого плеча. Висновком МСЕК від 6
березня 2003 року йому було вперше встановлено 40% втрати
професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва і 3 група
інвалідності. Під час повторного переогляду висновком МСЕК від 14
квітня 2006 року йому підтверджено інвалідність і втрату
професійної працездатності 30% безстроково.
Внаслідок ушкодження здоров'я позивачу завдані фізичні і
моральні страждання, оскільки він частково втратив працездатність
внаслідок трудового каліцтва, у нього порушено функцію правої
робочої руки, він змушений постійно приймати лікарські препарати,
відчуває незручності в побуті. Це призвело до повного порушення
звичного образу життя, потребує від нього додаткових зусиль для
відновлення нормального способу життя.
Суд вважає, що ушкодженням здоров'я позивачу завдано моральну
шкоду, для відшкодування якої необхідно стягнути з відповідача 10
000 гривень.
Заслухавши доповідь судці апеляційного суду, пояснення
представника відповідача, позивача, перевіривши матеріали справи і
доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга
задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, а також з врахуванням рішення
Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у
разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від
нещасного випадку зобов'язаний в порядку, встановленому законом,
сплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту такої
шкоди.
Суд встановив, що під час роботи на виробництві позивач
отримав трудове каліцтво - травму правої руки, внаслідок чого у
нього виявлено підшкірний розрив сухожилля і м'язів правого плеча.
Висновком МСЕК від 6 березня 2003 року йому було вперше
встановлено 40% втрати професійної працездатності внаслідок
трудового каліцтва і 3 група інвалідності. Під час повторного
переогляду висновком МСЕК від 14 квітня 2006 року йому
підтверджено інвалідність і втрату професійної працездатності 30%
безстроково.
Ушкодження здоров'я позивача є наслідком шкідливих і
небезпечних умов праці. Він частково втратив працездатність, що
само по собі підтверджує наявність моральних страждань позивача.
Крім того, він регулярно лікується у лікарнях, є інвалідом 3
групи, в нього порушено функцію правої робочої руки, що для людини
є неприємним, таким, що її дратує, засмучує, спонукає до моральних
страждань і переживань.
Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно
перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов правильного
висновку про те, що позивач надав суду достатньо доказів наявності
у нього моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на
виробництві.
За таких умов доводи відповідача про те, що факт моральної
шкоди не доведений є безпідставними.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Шахтарському районі Донецької області на те, що моральна
шкода повинна відшкодовуватись власником підприємства, на якому
працював потерпілий і де йому було ушкоджено здоров'я.
Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на
Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
, яким зупинена дія норм Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві і професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які
передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим
особам чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє
постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того,
відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а
фінансування Фонду відповідно до ст. 46 зазначеного Закону
здійснюється не за рахунок Державного бюджету, кошти на здійснення
страхування від нещасного випадку не включаються до складу
Державного бюджету України.
Суд також не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно
того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з
тим, що позивачу призначені інші виплати, передбачені законом.
Судом не приймаються до уваги доводи апелянта відносно того,
що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що
позивач пропустив тримісячний строк для звернення до суду,
передбачений ст. 233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, оскільки дані
відносини регулюються п. З ч. 1 ст. 268 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
відповідно до якого позовна давність не поширюється на вимогу про
відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням
здоров'я або смертю.
З врахуванням ступеню моральних страждань потерпілого і
наявності наслідків втрати працездатності, суд першої інстанції в
межах обумовленої законом суми правильно визначив розмір грошової
компенсації моральної шкоди позивача.
Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його
скасування немає. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для
висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм
матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або
могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 304, 307,308, 314 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Шахтарського
міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2006 року
залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили
негайно, але вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного
Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду
апеляційної інстанції законної сили.