АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД
ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
УХВАЛА IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006р. м.Одсси
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Одеської області у складі:
головуючого- Сидоренко I.П.,
суддів - Яковлева Ю.В., Каранфілової В.М.,
при секретарі - Пугачевой Н.1., розглянувши у відкритому
судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України у Київському районі м.Одеси на рішення Київського
районного суду м.Одеси від 20.10.2006року по справі за позовом
ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в Київському районі м.Одеси про відшкодування
моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА: 13.09.2006р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з
позовом, в якому вказував, що він, працюючи у ДП
"Одесавіаремсервіс" отримав професійне захворювання. Згідно
висновку медико-соціальної експертної комісії ступень втрати ним
професійної працездатності визначено у розмірі 15%. На підставі
наведеного просив суд стягнути з відповідача на його користь
моральну шкоду у розмірі - 100000грн. (а.с.1-2).
Рішенням суду від 20.10.2006р. суд стягнув з відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України у
Київському районі м.Одеси на користь ОСОБА_175000гривень
відшкодування моральної шкоди (а.с.28-30).
В апеляційній скарзі виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України у Київському районі м.Одеси ставиться питання
про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про
відмову позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, з
посиланням на те, що судом порушені вимоги матеріального та
процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним
обставинам справи (а.с.32-35).
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача,
доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційний суд
відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо
визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням
вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване
правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише
формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1
працював складальником-клепальником у ДП "Одесавівремсервіс", де і
отримав професійне захворювання, що підтверджується Актом
професійного захворювання від 01.10.2003р. (а.с.3-5).
У наслідку отриманого професійного захворювання ОСОБА_1
медико-соціальною експертною комісією була встановлена втрата
професійної трудової працездатності у розміру - 15% (а.с.6).
Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції
прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1, має право
на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
.
Справа № 22-6484/2006 Головуючий I інстанції суддя - Рева
С.В.
Категорія № 21 Доповідач суддя Сидоренко I.П.
Так, ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві ти професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
передбачає, що одним з основних
завдань страхування від нещасного випадку с: відшкодування
матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р.
(справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального
страхування) - в аспекті конституційного звернення положення
частини третьої етапі 34 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
треба розуміти як визначення порядку,
процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування
від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної
умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності
втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення
не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду,
заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення
права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди,
заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на
підставі статей 1,5,6,13,21 та частини третьої статті 28 цього
Закону всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої
часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Частина 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
передбачено, що моральна (немайнова)
шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати
потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом
соціального страхування від нещасних випадків за заявою
потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової)
шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.
Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати
незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати
за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При
цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів
мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати,
незалежно від будь-яких інших страхових виплат. Відповідно до
діючого законодавства, моральною шкодою визнаються втрати
немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань,
чи інших негативних явищ, спричинених фізичний або юридичній особі
незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Статтею 1168 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що моральна
шкода, завдана каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров'я, може
бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних
платежів.
Згідно ст.23 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа має право на
відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її
прав, і моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях,
яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я.
Судом 1 інстанції встановлено, що у наслідку отриманого
професійного захворювання, позивач зазнав фізичні та моральні
страждання, які пов'язані з погіршенням функцій органів тіла,
погіршенням стану здоров'я, які суттєво обмежили функціональні
здатності його організму, що призвело до неможливості продовжувати
активне суспільне життя, а також з відчуттям безпорадності перед
хворобою. Отримане позивачем професійне захворювання потребує
тривалого лікування, повне поновлення здоров'я позивача є
проблематичним. Зазначені фактори безперечно наносять ОСОБА_1
душевні страждання.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності підтвердження
факту заподіяння моральної шкоди тільки висновком
медико-соціальної експертної комісії - не знайшли свого
підтвердження у суді апеляційної інстанції, та не засновані на
законі, оскільки встановлення факту заподіяння моральної шкоди є
питанням правового характеру.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд 1
інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі,
надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу
спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до
правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про
відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню,
та встановив суму страхової виплати за моральну шкоду в розмірі
двісті мінімальних заробітних плат.
Враховуючи, що Законом України "Про державний бюджет України
на 2006р." ( 3235-15 ) (3235-15)
з 01.07.2006р. мінімальна заробітна плата
встановлена у розмірі 375грн., тому розмір, що належить до
стягнення з відповідача на користь позивача за моральну шкоду,
складає 75000грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються
і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом
першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які
призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.303, ч.I п.1 ст.307, ч.I п.1 ст.314,
ст.ст.315,317,319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України у
Київському районі м.Одеси - відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 20.10.2006року
по справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в Київському районі м.Одеси про
відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення, та може бути оскаржена на протязі двох місяців до
Верховного Суду України.