РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області
в складі: головуючого - судді Новодворської О.I.
суддів Кіянової С.В., Азевича В.Б.
при секретарі Писаревій Ю.Г.
за участю позивача ОСОБА_1
та відповідача Руденко I.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку
цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та начальника
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м.Дзержинську на рішення Дзержинського міського суду
Донецької області від 23 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м.Дзержинську про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду у червні 2006 року з позовом до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м.Дзержинську про відшкодування моральної шкоди,
посилаючись на те, що він тривалий час працював на підприємстві
вугільної промисловості на підземних роботах. Працюючи у
небезпечних і шкідливих умовах, отримав професійні захворювання і
висновком МСЕК від 23.04.2002 року йому вперше встановлено 30%
втрати професійної працездатності по професійному захворюванню -
вібраційна хвороба з переоглядом. Висновком МСЕК від 8.04.2003
року йому встановлено вперше 15% втрати професійної працездатності
з професійним захворюванням хронічна пепереко-крижова
радикулопатія з переоглядом. Висновком МСЕК від 20.04.2006 року
йому було встановлено повторно за сукупністю 60 % втрати
професійної працездатності за тими ж професійними захворюваннями :
30%-по вібраційній хворобі і 20% по хронічній пепереко-крижовій
радикулопатії безстроково і надано 3 групу інвалідності. Вважає,
що йому спричинено моральну шкоду, оскільки він тривалий час
проходе лікування, стан його здоров'я погіршується, він відчуває
фізичний біль, був звільнений з роботи за станом здоров'я,
порушився рух в суглобах, чим порушено його звичайні життєві
зв'язки, йому необхідні додаткові зусилля для організації свого
життя. Просив стягнути з відповідача на свою користь у
відшкодування моральної шкоди 40000 грн.
Рішенням Дзержинського міського суду від 23.10.2006 року
вказані позовні вимоги
позивача задоволено частково, з відповідача стягнуто у
відшкодування моральної шкоди 10000
грн. При цьому суд посилався на те, що позивач працював у
шкідливих і небезпечних умовах і
отримав професійні захворювання, висновком МСЕК від
25.12.2002 року йому вперше було
встановлено 30 % за професійним захворюванням - вібраційна
хвороба та надана 3 група
інвалідності. Висновком МСЕК від 8.04.2003 року йому
встановлено за сукупністю 55% втрати
професійної працездатності : 15% - по хронічній радикулопатії
вперше, 30%-по вібраційній
хворобі повторно і 10% по трудовому каліцтву 1996 року.
Висновком МСЕК від 20.04.2004 року йому встановлено за сукупністю
60% втрати професійної працездатності за сукупністю : 30%-по
вібраційній хворобі, 20%-по хронічній радикулопатії та 105 по
травмі 1996 року безстроково надано 3 групу інвалідності. Він
тривалий час проходе лікування, відчуває фізичний біль, слабкість,
порушився рух в суглобах, він був звільнений з роботи за станом
здоров'я, що потребує додаткових зусиль для організації свого
життя, в зв'язку з чим йому спричинено моральну шкоду. Відповідач
не погодився з таким рішенням суду і приніс апеляційну скаргу, в
якій просить рішення суду скасувати, оскільки судом були порушені
норми матеріального та процесуального права, тобто не враховано,
що, що ст.77 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
вказані виплати зупинено, не надано доказів
спричинення моральної шкоди, висновок МСЕК з цього приводу
відсутній, при визначені розміру моральної шкоди не враховано
принципу справедливості..
Позивач також не погодився з таким рішенням суду і приніс
апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і
постановити нове про задоволення його вимог у повному обсязі,
оскільки судом не в повному обсязі було враховано, що за
наслідками двох професійних захворювань, стан його здоров'я згодом
все більш погіршується, втрату професійної працездатності йому
встановлено безстроково, тобто відновлення стану його здоров'я
неможливо, не враховано, що він обмежений у рухах за наслідками
професійного захворювання і відчуває біль при кожному руху, не
може спокійно спати, інколи потребує сторонньої допомоги.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав
доводи своєї апеляційної скарги і просив її задовольнити, а також
заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача.
Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної
скарги і просив її задовольнити, а також заперечував проти доводів
апеляційної скарги позивача.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи
апеляційних скарг позивача та відповідача, вважає, що апеляційну
скаргу позивача слід задовольнити частково, апеляційну скаргу
відповідача слід відхилити, рішення суду скасувати і ухвалити нове
рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
від 23.09.1999 року, а також з
урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004
року №1-9\2004 р. у разі настання страхового випадку Фонд
соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання зобов'язаний в порядку, встановленому
законом, сплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності
факту такої шкоди.
Суд встановив, що страховий випадок з позивачем дійсно мав
місце і висновком МСЕК від 23.04.2002 року йому вперше встановлено
30% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним
захворюванням - вібраційна хвороба, а висновком МСЕК від 8.04.2003
року йому вперше встановлено 15% втрати професійної працездатності
по професійному захворюванню хронічній пепереко-крижовій
радикулопатії. Крім того, стан його здоров'я погіршився і
висновком МСЕК від20.04.2004 року йому встановлено 50% втрати
професійної працездатності за вказаними професійними
захворюваннями безстроково і надано 3 групу інвалідності.
Пошкодження здоров'я є наслідком небезпечних і шкідливих умов
праці позивача.
Суд прийшов до обгрунтованого висновку, що позивач внаслідок
втрати професійної працездатності несе фізичні та душевні
страждання, відчуває незручності, пов'язані з наслідками
професійних захворювань змушений проходити тривале лікування, був
звільнений з роботи за станом здоров'я, чим йому спричинено
моральну шкоду.
Розглядаючи спір, суд повно, всебічно і об'єктивно перевірив
доводи і заперечення сторін і дійшов правильного висновку про те,
що позивач надав суду достатньо доказів наявності у нього
моральних страждань внаслідок пошкодження здоров'я на виробництві.
Він змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого
життя.
Доводи відповідача про те, що Законом України "Про державний
бюджет на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
вказані виплати зупинені, суд не
може прийняти до уваги, оскільки вказаний закон не має зворотної
сили і не може розповсюджуватися на правовідносини, які виникли до
набрання ним чинності, як в даному випадку, оскільки моральну
шкоду позивачу спричинено внаслідок втрати професійної
працездатності, яку вперше встановлено висновком МСЕК від
23.04.2002 року.
Доводи відповідача про те, що відсутній висновок МСЕК на
підтвердження заподіяної моральної шкоди і позивачка не визнана
інвалідом, суд також не може прийняти до уваги, оскільки вказаний
висновок є нічим іншим як одне з доказів спричинення такої шкоди.
Рішення суду відповідає вимогам закону в наведеній частині.
Доводи апеляційної скарги відповідача про скасування рішення суду
і відмови позивачу у позові не грунтуються на законі, тому вказану
апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду
скасувати, але з інших підстав.
Між тім; вирішуючи питання про розмір страхового
відшкодування моральної шкоди
суд не в повному обсязі врахував фактичні обставини справи і
стягнув на користь позивача замалу суму, не навівши достатньо
доводів для цього.
Відповідно до роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного
Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування
моральної шкоди" від 31.03.1995 року №4 ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
розмір
моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від
характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних
страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня
вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер
та тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість
завданої травки, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених
змін у його життєвих і виробничих стосунках. Так, позивачу дійсно
вперше було встановлено 45% втрати професійної працездатності за
двома професійними захворюваннями і він визнаний інвалідом 3
групи, він відчуває фізичний біль при рухах, внаслідок професійних
захворювань, потребує постійного лікування, його було звільнено з
роботи за станом здоров'я, часткову втрату працездатності йому
встановлено безстроково, тобто відновлення стану його здоров'я
неможливо, стан його здоров'я погіршується, в зв'язку з чим
висновком МСЕК від 20.04.2004 року відсоток втрати професійної
працездатності по хронічній пепереко-крижовій радикулопатії
збільшився до 20%, тому апеляційний суд вважає можливим
задовольнити апеляційну скаргу позивача частково, стягнувши у
відшкодування моральної шкоди на користь позивача 20000 грн. Такий
розмір не перевищує меж, встановлених п.З ст.34 вказаного Закону і
заявлених вимог, відповідає характеру та обсягу заподіяних
позивачу моральних страждань. При цьому суд враховує характер та
обсяг душевних та фізичних страждань позивача в зв'язку з
ушкодженням здоров'я, та із засад розумності, виваженості і
справедливості вважає такий розмір відшкодування моральної шкоди
справедливим.
При таких обставинах, апеляційний суд прийшов до висновку про
необхідність скасувати рішення суду 1 інстанції, якій неповно
з'ясував обставини, які мають значення для справи, на
підставівимог ч.1 п.1 ст.309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2,309 ч.1 п.1, 313-314,316 ЦПК
України, ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд
ВИРIШИВ::
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України у м.Дзержинську
відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського міського суду від 23 жовтня 2006 року
скасувати.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м.Дзержинську Донецької області на користь
ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20000 (двадцять тис.) грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і
може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України
протягом двох місяців з дня набрання законної сили.