Справа № 22- 10340 Головуючий в 1 інстанції Желтобрюх I.Л.
Категорія 39 Доповідач Бондаренко Л.I.
РIШЕННЯ Iменем України
2006р. грудня 12 дня. Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого Пономарьової О.М. суддів Бондаренко Л.I., Бабенко
П.М. при секретарі Баклановій Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку
цивільну справу
за скаргою Регіонального управління Департаменту з питань
адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та
обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області
на рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки від
21 вересня 2006р.
за позовом ОСОБА_1 до Регіонального управління Департаменту з
питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом
та обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області про
поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи,
апеляційний суд,-
ВСТАНОВИВ:
Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування
акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних
товарів ДПА України в Донецькій області звернулось до апеляційного
суду із апеляційною скаргою на рішення Червоногвардійського
районного суду м.Макіївки від 21 вересня 2006р., яким позовні
вимоги ОСОБА_1 до Регіонального управління Департаменту з питань
адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та
обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області про
поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволені
частково.
ОСОБА_1 поновлена на роботі на посаді старшого
Державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю
за виробництвом та обігом підакцизних товарів Регіонального
управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору
та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА
України в Донецькій області. Стягнуто з відповідача на користь
ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 4.975грн., 40
коп., моральну шкоду в розмірі 1.000 грн.
В апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення
суду у зв"язку з тим, що спір відноситься до компетенції
адміністративних судів і повинні розглядатися за правилами КАСу.
Суд не врахував, що звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
є законним.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню
підлягає частково, рішення- зміни в частини стягнення суми
середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка працювала у
відповідача на посаді старшого державного податкового
ревізора-інспектора відділу контролю за виробництвом та обігом
підакцизних товарів до 22 травня 2006р., звільнена за угодою
сторін на підставі п. 1 ст.36 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
У письмові заяви від 5 травня 2006р. ОСОБА_1 просила її
звільнити з 22 травня 2006р. за згодою сторін.
На заяві є тільки резолюція " до наказу".
3 18 травня по 14 липня 2006р. ОСОБА_1 перебувала на
лікарняному.
Суд, перевіряючи дії відповідача про звільнення на підставі
вимог трудового законодавства - ч.1 статті 36 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
, не знайшов їх обгрунтованими, поновлюючи позивачку на
роботі.
Висновок суду відповідає обставинам по справі, нормам
матеріального права.
Iз змісту заяви ОСОБА_1 про її звільнення не видно, що
відповідач визначив день звільнення позивачки з роботи.
Згідно наказу про звільнення підприємство визначило дату - 22
травня 2006р., з дня якого позивачка просила її звільнити,
незважаючи на те, що з 18 травня по 14 червня 2006р. вона
перебувала на лікарняному.
17 липня 2006р. наданий наказ про звільнення позивачки з 22
травня 2006р., коли вона перебувала на лікарняному.
17 липня 2006р. позивачка вийшла на роботу, працювала на
зазначений посаді. У кінці робочого дня її повідомили про
звільнення з роботи з 22 травня 2006р.
Вирішуючи спір, суд врахував роз'яснень Пленуму Верховного
Суду України, викладених у постанові від 6 листопада 1992 p. N 9
"Про практику розгляду судами трудових спорів" ( v0009700-92 ) (v0009700-92)
(п.
8), про те, що сама по собі згода власника або уповноваженого ним
органу задовольнити прохання працівника про звільнення до
закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір
припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін
про цю підставу припинення трудового договору. В останньому
випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника
(ст. 38 КЗпП).
Суд дав правильну оцінку обставин по справі, а саме те, що
відповідач сплачував позивачці допомогу в зв"язку з тимчасовою
непрацездатністю в розмірі 100%
2
від заробітку, преміював наказом від 27 червня 2006р., що
свідчить про те, що між сторонами продовжувались трудові
правовідносини.
Доводи у скарзі про те, що спір відноситься до компетенції
адміністративних судів і повинні розглядатися за правилами КАСу,
не є підставою для скасування рішення за вимогами про поновлення
на роботі, категорія даних справ вимагає їх розгляду у недовгий
строк.
Доводи у скарзі про те, що суд не врахував, що звільнення за
п.1 ст.36 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
є законним, не є обгрунтованими.
При розгляді справ про звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
необхідно мати на увазі, що при домовленості між
працівником і власником підприємства, установи, організації або
уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.
1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк,
визначений
сторонами.
Як вбачається з позовної заяви позивачки, її пояснень у суді,
а також змісту заяви позивачки про звільнення, вона просила
звільнити за згодою сторін з 22 травня 2006р., але захворіла і з
18 травня по 14 червня 2006р. перебувала на лікарняному, після
чого 17 липня 2006р. вийшла на роботу і працювала, виконуючи свої
обов"язки.
Виходячи із конкретних обставин по справі, норм матеріального
права, апеляційний суд в частині поновлення позивачки на роботі,
стягнення моральної шкоди погоджується з рішенням суду.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд не зарахував
допомогу но безробіттю, то вони заслуговують до уваги і сума
нарахованої допомоги за період з 28 липня 2006р. по 21 вересня
2006р., яка складатиме 2.227 грн., 16 коп., підлягає відрахуванню
від присудженої оплати за час вимушеного прогулу, про що роз"яснив
Пленум Верховного суду у п.32 постанови №9 "Про практику розгляду
судами трудових спорів" ( v0009700-92 ) (v0009700-92)
.
Виходячи із обставин по справі, роз"яснень Пленума Верховного
СУДУ У поста нові "Про практику розгляду судами трудових спорів"
( v0009700-92 ) (v0009700-92)
від 6 листопада 1992р., з відповідача на користь
ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного
прогулу в розмірі 2.748 грн., 24 коп.
Керуючись ст.ст.307, 309, 315 ЦПК, ст.ст.237-1, 235, ч.I 36
КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, апеляційний суд,-
ВИРIШИВ:
Апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту з
питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом
та обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області
задовольнити частково.
Рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки від 21
вересня 2006р. змінити.
З
Стягнути з Регіонального управління Департаменту з питань
адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та
обігом підакцизних товарів ДПА України в Донецькій області на
користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 2.748
грн., 24 коп.
В решті частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду
касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної
сили рішення апеляційного суду.
Головуючий
4