АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД
ДНIПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТI
Справа № 22ц-7697 / 2006 Головуючий у їй інстанції -
Чередниченко В.Є.
Категорія -19 Доповідач - Прозорова М. Л.
РIШЕННЯ IМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в
складі:
головуючого - Прозорової М.Л.
суддів - Чубукова О.П., Гокова П.В.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.
Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в місті Павлограді
на рішення Павлоградського міськрайонного суду
Дніпропетровської області від 9 листопада 2006 року по справі за
позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в місті Павлограді про стягнення
страхової виплати за моральну шкоду, -
ВСТАНОВИЛА:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Павлограді Дніпропетровської області (далі Фонд),
звернулось з апеляційною скаргою на рішення Павлоградського
міськрайоного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2006
року, де ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись
на те, що воно незаконне і необгрунтоване /а.с. 40-41 /.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду
Дніпропетровської області від 9 листопада 2006 року позовні вимоги
задоволені частково, з Фонду на користь позивача стягнуті страхові
виплати за моральну шкоду в сумі 22000 грн. / а.с. З 8-39/.
Відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м. Павлограді позовні вимоги не визнав.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах
доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не
находить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни
рішення, з наступних підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із
встановлених ним обставин про те, що позивач тривалий час
знаходився у трудових відносинах з різними шахтами ВАТ
"Павлоградвугілля". За час роботи в шкідливих умовах праці він
отримав 02.12.2003 року травму. Згідно висновку МСЕК від
28.02.2004р. йому було встановлено 5% втрати професійної
працездатності. Крім того, позивач захворів професійними
хворобами: шийна та попереково-крижова радикулопатія, вираженими
порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим, м'язово-тонічним
і периферичним нейросудиним синдромом, часто рецедивуючий перебіг
нейродистрофічними проявами у вигляді деформуючого артозу
ліктьових та колінних суглобів ПФС 1-2 ст. та нейросенсорна
приглухуватість 1 ст. Згідно висновку МСЕК від 15.06.2006р. йому
було встановлено первинно-повторно 60% втрати професійної
працездатності та 3-ю групу інвалідності. У зв'язку з професійним
захворюванням та травмою стан здоров'я погіршився, позивач
постійно відчуває фізичний біль, знаходиться в депресії та інше.
Встановлені обставини судом першої інстанції
підтверджуються - довідкою МСЗК від 28.02.2004 року і 15.06.2006
року; актом розслідування професійного захворювання; трудовою
книжкою; довідками про хвороби позивача; поясненнями сторін та
іншими матеріалами справи / а.с. 4-26/.
За таких обставин, в силу діючого законодавства, зокрема ст.
ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
, суд прийшов до правильного та обгрунтованого висновку
про стягнення з відповідача на користь позивача страхову суму за
моральну шкоду в зазначеній вище сумі.
Посилання в апеляційній скарзі Фонду на відсутність вини
останнього в професійному захворюванні позивача безпідставні,
оскільки обов'язок відшкодування шкоди в зазначених випадках
законодавцем покладено безпосередньо на спеціально створений для
цього Фонд.
Доводи в апеляційній скарзі відповідача про відсутність
медичного висновку щодо спричинення позивачу моральної шкоди не
можуть бути прийняті до уваги, оскільки наявність таких висновків
не є обов'язковим для суду при вирішенні питання про відшкодування
моральної шкоди.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про те,
що Фонд не зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду потерпілим на
виробництві згідно Закону України "Про бюджет 2006 року", оскільки
дія п.27 ст.77 вказаного Закону не поширюється на спірні
правовідносини про відшкодування моральної шкоди, так як вказані
позивачем професійні захворювання та висновок МСЕК про втрату
професійної працездатності мали місце до 2006 року.
Доводи відповідача, приведені в апеляційній скарзі є
безпідставними, до того ж вони зводяться до переоцінки доказів і
незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
виключне
право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за
своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному,
повному та об'єктивному' розгляді у судовому засіданні всіх
обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З'ясувавши в досить повному обсязі права та обов'язки сторін,
обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову
оцінку, суд ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону,
висновки суду досить обгрунтовані і підтверджуються наявними в
матеріалах справи доказами та поясненнями самих сторін.
процесуального закону, які могли б потягти за собою
скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а
рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Павлограді відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської
області від 9 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення,
але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду
України протягом двох місяців з цього часу.