АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТI
Справа № 22ц-1994/2006 р Головуючий по першій інстанції
Категорія: інші позовні Клочко О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції Качан О.В.
УХВАЛА
іменем України
30 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.I.
суддів Качана О.В., Корнієнко Н.В.
при секретарі Пономаренко Ю.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного
суду м. Черкаси від 18 вересня 2006 року по справі за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним
договору купівлі-продажу,
встановила:
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від
18.09.2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3
про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу позов
задоволено повністю по мотивам порушення відповідачами при
укладенні договору норм Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Не погодившись з рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в повному
об'ємі, просить скасувати, винести нове рішення, яким повністю
відмовити в позові. В апеляційшй скарзі посилається на те, що
приймаючи рішення суд не врахував, що позивач не має права на
подачу такого позову, право користування закріпленою за будинком
земельною ділянкою перейшло до ОСОБА_1 разом із купленою частиною
жилого будинку в силу положень ст. ЗО ЗК України в редакції' 1990
року, питання правомірності користування земельною ділянкою вже
досліджувалося судами, про що мається постанова апеляційного суду
від 30.01.2006 року
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи в межах
заявлених позовних вимог та доводів апеляції, колегія вважає, що
апеляційна скарга піддягає відхиленню.
Судом першої інстанції встановлено: ОСОБА_1 не надала суду
доказів належного, згідно чинного законодавства, оформлення права
користування земельною ділянкою, яка була їй передана згідно
договору купівлі-продажу жилого будинку по АДРЕСА_1 в м. Черкаси
від 30.11.1996 року. Продавець частини будинку ОСОБА_3 не мав
права передавати, а ОСОБА_1 не мала права приймати в користування
вказану в договорі земельну ділянку розміром 484 м-2. По вказаним
мотивам суд визнав договір недійсним в частині передачі в
користування ОСОБА_1 484 м-2 земельної ділянки.
Колегією встановлено: за будинком по АДРЕСА_1 в м. Черкаси
(власники ОСОБА_3 та ОСОБА_4) рішенням виконкому Черкаської
міської ради № НОМЕР_1 в постійне користування для обслуговування
будинку закріплено 300 м-2 земельної ділянки. Рішенням виконком}-
Черкаської міської ради № НОМЕР_2 в тимчасове користування за цим
же будинковолодінням, в користуванні громадянки ОСОБА_4,
закріплено 26 м-2. Рішенням виконкому Черкаської міської ради №
НОМЕР_3 в тимчасове користування громадянки ОСОБА_4, для цільового
використання під город, за цим же будинковолодінням закріплено 599
м-2. Отже всього в користуванні співвласників будинку ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 на підставах передбачених законом, знаходилось: 300 м" для
обслуговування будинку в загальному користуванні сторін, 26 м-2 в
тимчасовому користуванні ОСОБА_4 для обслуговування будинку, 599
м-2 в тимчасовому користуванні ОСОБА_4 під город. 19.11.1996 року
між співвласниками будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено нотаріально
посвідчений договір, згідно якого в користування ОСОБА_3
переходить земельна ділянка розміром-484 м-2, в "користування
ОСОБА_4 переходить земельна ділянка розміром 441 м-2. Стосовно
якої земельної ділянки укладено договір в тексті договору не
вказано, однак з матеріалів справи вбачається, що розділено
ділянку закріплену за будинком № АДРЕСА_1 в м. Черкаси.
30.11.1996 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір
купівлі-продажу частини жилого будинку належного ОСОБА_3 по
АДРЕСА_1 в м. Черкаси. Окремим реченням в договорі сторони
вказали, що в користування ОСОБА_1 переходить земельна ділянка
розміром 484 м-2. Під час розгляду даної справи ОСОБА_1 та її
представник посилаються на правомірність користування спірною
ділянкою розміром 484 м~ на підставі нотаріально посвідченого
договору від 19.11.1996 року та договору купівлі-продажу від
30.11.1996 року, в яких вказано перехід права користування
земельною ділянкою розміром 484 м-2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1
З такими доводами ОСОБА_1 та її представника колегія
погодитись не може.
Правовий режим земель наділених у користування громадянам в
1996 році регулювався ЗК України який діяв з 5.05.1992 року.
Зокрема ст. 31 вказаного кодексу регулювала порядок переходу
права користування земельними
ділянками, і відповідно до якої для переходу права
користування ділянкою від громадянки ОСОБА_4 до ОСОБА_3 необхідно
рішення місцевої Ради народних депутатів. Добровільно встановлений
порядок користування, навіть нотаріально посвідчений, не породжує
юридичних наслідків. Перехід права на земельну ділянку при
переході права власності на будівлю і споруду дійсно регулювався
вимогами ст. ЗО ЗК України, на яку посилаються ОСОБА_1 та її
представник як на доказ правомірності переходу прав на ділянку.
Однак ними не враховано, що вказана стаття для встановлення
розміру ділянки, право на яку переходить до нового власника,
відсилає до ст. 67 ЗК України. Відповідно до вимог ст. ЗО та ст.
67 ЗК України до нового власника переходить право на земельну
ділянку яка була наділена для будівництва та обслуговування
будинку. Як уже вказувалось, для обслуговування будинку наділено
300 м-2 обом співвласникам, 26 м-2 громадянці ОСОБА_4 Наділена у
тимчасове користування громадянці ОСОБА_4 під город ділянка
розміром 484 м-2 у користування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у встановленому
законом порядку не передавалася, висновок суду першої інстанції
про недійсність договору купівлі-продажу в' цій частиш є законним
та обгрунтованим.
Не відповідає дійсності також доводи апеляції про відсутність
у ОСОБА_2. права на звернення до суду. Матеріалами справи та
абрисом земельної ділянки, наданого до апеляційного суду,
встановлено, що споруди ОСОБА_2. розташовані на частиш ділянки, на
яку пред'являє права ОСОБА_1 і вирішення спору стосується його
майнових прав та обов'язків.
В апеляційній скарзі не наведено підстав для скасування
судового рішення, доводи апеляції не впливають на законність та
обгрунтованість судового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського
районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2006 року по справі за
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання частково
недійсним договору купівлі-продажу відхилити.
Ухвала колегії та рішення суду набувають законної сили з
моменту проголошення ухвали та можуть бути оскаржені до Верховного
Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня
проголошення ухвали.
Головуючий О.В. Качан