АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ЗАПОРIЗЬКОЇ ОБЛАСТI
Справа № 22-6576 Головуючий у 1-й інстанції: Кучерук I.Г.,
2006 р. Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" листопада 2006 р. - м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлкі В.Ю.,
Суддів: Онищенка Е.А.,
Кримської О.М.,
При секретарі: Винник I.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного
суду м. Запоріжжя від "06" вересня 2006 року по справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Запорізька
державна нотаріальна контора, про визнання відмови від спадкування
недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом
частково недійсним, визнання права власності на 1/3 частини
квартири, як обов'язкову долю в спадщині, про внесення змін в
свідоцтво про право на спадщину, про припинення права власності на
долю в спільному майні та виплати грошової компенсації, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним
позовом, мотивуючи його тим. що після смерті свого чоловіка,
ОСОБА_5, вона як недієздатна, мала право на обов'язкову долю в
спадщині. Проте в наслідок помилки в нотаріальній конторі позивач
підписала документ про відмову від обов'язкової долі через погане
самопочуття, також не змогла прочитати документ для підпису, а
нотаріус документ не зачитував та не роз'яснював правові наслідки
його підпису. Вважала, що підписала заяву про прийняття
обов'язкової долі у спадщині. Про помилку дізналась 29.07.2005
року під час оформлення в нотаріальній конторі документів на
договір довічного утримання з відповідачем ОСОБА_4.
Посилаючись на вищевказане, просила суд визнати відмову від
обов'язкової долі у спадщині ОСОБА_5, поданий від імені ОСОБА_1
27.09.2002 року та посвідчений восьмою Запорізькою державною
нотаріальною конторою недійсним, визнати свідоцтво про право на
спадщину за заповітом від 24.10.2002 року на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3
частково недійсним в частині розміру спадкових часток, визнати
право власності на I/З частини квартири АДРЕСА_1 як обов'язкову
долю в спадщині після смерті ОСОБА_5, зобов'язати восьму
Запорізьку державну нотаріальну контору видати нове свідоцтво про
право власності на спадок за заповітом після смерті ОСОБА_5 на
ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3 з внесенням змін, в яких вказати, що
спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з 1/6 частини
квартири АДРЕСА_1, визначити ОСОБА_3 долю в праві спільної частки
часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 1/12 частини
квартири, визначити ОСОБА_2 долю в праві спільної часткової
власності на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 1/12 частини квартири,
припинити право ОСОБА_3, ОСОБА_3 на 1/6 частину в спільній
власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_1 право власності
на 1/6 вищевказаної квартири, яка належить ОСОБА_2 ОСОБА_3
внаслідок припинення права на їх долі, зобов'язати ОСОБА_1
виплатити грошову компенсацію ОСОБА_2 за 1/12 частини квартири
АДРЕСА_1 в розмірі 9775 грн., також зобов'язати ОСОБА_1 виплатити
грошову компенсацію ОСОБА_3 за 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 в
розмірі 9775 грн. Просить також стягнути з відповідачів на свою
користь судові витрати.
Рішенням Хортицького суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2006
року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала
апеляційну скаргу, в. якій, посилаючись на порушення та
неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм
процесуального права, невідповідність висновків суду фактичними
обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати та
задовольнити ї позов в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача,
пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та
доводи апеляційної скарги колегія судців вважає, що апеляційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд апеляційної
інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд
першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог
процесуального та матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 районний суд виходив
відповідно до положень ст.ст. 71, 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(
редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року ), який діяв на час виникнення
спору, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється в
установленому законом порядку в межах трирічного строку позовної
давності. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або
повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення
строку позовної давності до пред'явлення позову, згідно статті 80
Кодексу ,є підставою для відмови в позові. Суд також виходив з
того, що відповідно до положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
позивачка ОСОБА_1 не надала суду переконливих та
належних доказів, що вона під час відмови від спадщини діяла під
впливом помилки.
Судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно
дослідив і оцінив обставини справи, правильно визначив юридичну
природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Районним судом встановлено, що згідно свідоцтва про право
власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 належало по 1/2 частині права
власності кв. АДРЕСА_1. Після смерті в квітні 2002 року ОСОБА_5,
26 вересня 2002 року позивачка в присутності нотаріуса відмовилася
в видачі обов'язкової частки у спадковому майні.
За таких обставин районний суд правомірно застосував наслідки
пропуску строку звернення до суду та відмовив в задоволенні
позову.
Матеріали справи не містять будь яких доказів або свідчень
про те що позивачка, звернувшись до суду в березні 2006 року мала
поважну причину не звертатися для вирішення спору на протязі
більше ніж 3-х років.
Підстави для відмови в задоволенні позову по суті, з
урахуванням наданих доказів, районним судом визначені правильно.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судом першої
інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б
призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що судове
рішення постановлено з додержанням вимог закону та відповідає
матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307,308,315,317 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від "06"
вересня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте
може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо
до Верховного Суду України протягом двох місяців.