УХВАЛА
Iіменем України
21 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого - Пономарьової О.М.
суддів: Бабенка П.М.,Кіянової С.В.
при секретарі- Баклановій Ю.В. .
за участю: представника відповідача Чумак I.М. розглянувши у
відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м.Красноармійську Донецької області на рішення Красно
армійського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня
2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в м.
Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної
шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до
відповідача про стягнення на його користь на відшкодування
моральної шкоди у зв'язку з профзахворюванням, в сумі 40 000
грн.,обгрунтовуючи позов тим, що він під час виконання трудових
обов'язків на шахті "Білицька" отримав профзахворювання, втрапив
50% професійної працездатності, чим йому спричинено моральну
шкоду.
За рішенням Красно армійського міськрайонного суду Донецької
області від 22 вересня 2006 року позов задоволено частково, на
користь позивача з відповідача стягнуто на відшкодування моральної
шкоди 17 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане
рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у
відшкодуванні моральної шкоди, посилаючись на те,що при ухваленні
рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального
та процесуального права.
Зазначив, що суд не врахував, що п.27 ст.77 Закону України
"Про державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
зупинено на
2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
щодо виплат на відшкодування моральної
шкоди потерпілим від нещасного випадку на виробництві або
профзахворювання, що висновком МСЕК не встановлений факт
спричинення позивачу моральної шкоди та що позивач не надав суду
достовірних доказів спричинення йому моральної шкоди, суд неповно
встановив обставини справи,не надав належної юридичної оцінки
доказам у справі, що позивачеві відшкодовується втрачений
заробіток та сплачено одноразову допомогу, чим відшкодована
моральна шкода. Також суд не врахував,що відсутня вина відділення
Фонду у спричиненні моральної шкоди позивачеві .
В судовому засіданні представник відповідача доводи
апеляційної скарги підтримала.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника
відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний
суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення
суду -залишити без змін , з таких підстав:
Згідно із ст.ст.21,28,34 Закону України,,Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
на Фонд соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати
застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням
здоров'я, заподіяну умовами виробництва.
Відповідно до ст..23 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та п.З Пленуму
Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4
( v0004700-95 ) (v0004700-95)
"Про судову практику в справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти
втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних
страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати
у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих
зв'язків через неможливість продовження активного громадського
життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших
негативних наслідків. Розмір грошового відшкодування визначається
судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та
душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або
позбавлення його можливості їх реалізації, а також інших обставин,
які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування
враховуються вимоги справедливості та розумності.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції встановив, що позивач
перебував в трудових відносинах з ВП "Шахта "Білицька" ДП
"Добропілля", працюючи прохідником підземним..
З вини підприємства, яке не забезпечило безпечні умови праці,
в результаті шкідливих умов праці, позивач отримав професійне
захворювання - хронічний вертеброгенний попереко-хрестцевий
радикуліт.
За висновком МСЕК від 16 травня 2006 року йому вперше
встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 групу
інвалідності безстроково.
У зв'язку із професійним захворюванням та в фатою
працездатності позивач зносить фізичні та душевні страждання,
оскільки постійно відчуває фізичну біль, втрачені здібності
потерпілого до активної фізичної праці, обмежені умови праці та
відносини з оточуючими його людьми, його звільнено з роботи за
станом здоров'я, втрачена надія на відновлення здоров'я порушений
звичний уклад його життя, він вимушений додавати додаткові зусилля
для організації свого побуту, чим йому спричинено моральну шкоду.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджені як
письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування
профзахворювання висновками Донецької ОКБП та МСЕК, виписками з
лікарняних карток),так і поясненнями сторін в судовому засіданні.
За вказаних обставин суд першої інстанції правильно вважав
доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
Встановлені судом обставини про втрату професійної
працездатності позивача та спричинення йому моральної шкоди
підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом
розслідування профзахворювання висновками Донецької ОКБП та МСЕК,
виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.(
а.с.5-9,11,12-13,16-21)
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав
доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на
відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини
справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на
його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям,
наявність інвалідності , ступеню втрати працездатності й з
дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрачу працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
визначив таке
відшкодування в сумі 17 000 грн.
При встановленні зазначених фактів і постановленій рішення
судом не було порушено норм процесуального права та правильно
застосовано норми матеріального права.
Суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами
докази, дав їм належну оцінку та правильно дійшов до висновку про
обгрунтованість вимог позивача про відшкодування моральної
шкоди,та щодо розміру відшкодування.
Доводи представника відповідача про те,що оскільки Законом
України "Про державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне ст рахування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, тому судові слід
бул о відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу,
оскільки до закону , який передбачає право потерпілого на
відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не
скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині
відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду
першої інстанції.
Виходячи з вказаного, апеляційний суд не вбачає підстав для
задоволення апеляції та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307 , ч.1 ст.308,
ст..ст.313-315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд,
УХВАЛ ИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької
області відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької
області від 22 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але
може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до
Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання
нею законної сили.