УХВАЛА
Iменем України
17 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у
складі:
головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В.,
Соломахи Л.I.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 і
відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань в місті Харцизьку на рішення Харцизького міського суду
Донецької області від 17 серпня 2006 року у справі за позовом
ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань в місті Харцизьку про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення
позивача і представника відповідача, перевіривши матеріали справи
і доводи апеляційних скарг, апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування
рішення Харцизького міського суду Донецької області від 17 серпня
2006 року і ухвалення по справі нового рішення про стягнення з
відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 40
тисяч гривень через те, що висновки суду не відповідають
обставинам справи. 48 років він працював у вугільній промисловості
на підземних роботах у важких умовах праці. У зв'язку із роботою
він придбав професійне захворювання, внаслідок якого МСЕК 25
квітня 2006 року визнала його інвалідом 3 групи і встановила
втрату 40% працездатності. У нього важке захворювання легенів, яке
постійно спричиняє йому фізичні і моральні страждання. Він
постійно задихається, від чого постійно відчуває страх, що може
померти. Він постійно потребує лікування, яке вимагає значних
витрат. Відповідач не може забезпечити йому належне лікування.
Внаслідок хвороби він не може вести нормальний спосіб життя,
виконувати фізичну роботу, вести домашнє господарство. Суд не
врахував вказані обставини при ухваленні рішення за його позовом
(а.с.44-45).
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про
скасування рішення Харцизького міського суду Донецької області від
17 серпня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про
відмову у задоволення позову через порушення судом норм
матеріального і процесуального права. Позивачем не наданий
висновок медичних органів про наявність спричинення позивачу
моральної шкоди та її характер. Суд безпідставно
відмовив представнику відповідача у направленні позивача на
огляд спеціалістів в області медицині і психології. Суд не взяв до
уваги, що позивач працював на роботах зі шкідливими умовами праці
тривалий час: 36 років; тому суд безпідставно відхилив клопотання
про направлення позивача на судово-медичну експертизу. Суд не взяв
до уваги, що позивач працював на роботах зі шкідливим виробничим
фактором тривалий час, тому його професійне захворювання
розвивалося поступово і було оформлено актом форми П-4 у 2005
році, коли позивач тривалий час перебував на пенсії за віком.
Професійне захворювання не може бути предметом розгляду як фактор,
за яке відповідальність повинен нести Фонд, оскільки закони та
інші нормативні акти не мають зворотної дії у часі. На підставі
ст..237-1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
відшкодування моральної шкоди
повинно проводитися підприємством. Позивач не надав жодного доказу
його моральних страждань. Сума відшкодування моральної шкоди на
користь позивача необгрунтовано завищена і виходить за межі
розумного і справедливого. Позивач має лише обмеження щодо
виконання роботи за його професією. Спричинена здоров"ю позивача
шкода компенсована чітким виконанням відповідачем обов'язку щодо
сплати передбачених законом сум: позивач отримав одноразову
допомогу у розмірі 19840 грн., своєчасно отримує щомісячні
платежі, одержує пенсію за віком, за рахунок відповідача
забезпечується санаторно-курортним і медикаментозним лікуванням.
Позивач є соціально захищеною людиною насамперед з боку
відповідача. Суд не з'ясував всіх обставин справи із застосуванням
змагальності та дослідження доказів; не обгрунтував рішення;
позивач не надав доказів у підтвердження позовних вимог; суд не
обгрунтував чому він одні докази прийняв, а інші відхилив;
запереченням відповідача не дана належна оцінка. 1 січня 2006 року
набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на
2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
про
відшкодування моральної шкоди; тому не існує правових підстав для
стягнення на користь позивача суми у відшкодування моральної шкоди
(а.с.46-50).
В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав
доводи своєї апеляційної скарги і не визнав апеляційну скаргу
відповідача; представник відповідача підтримав доводи апеляційної
скарги відповідача і не визнав апеляційну скаргу позивача.
Рішенням: Харцизького міського суду Донецької області від 17
серпня 2006 року частково задоволено вказаний позов і з
відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди
стягнуто 10 тисяч гривень та 300 грн. - витрати на правову
допомогу. Цим рішенням встановлено, що позивач працював у
вугільній промисловості протягом 48 років, із них 36 років на
підземних роботах. 25 квітня 2006 року МСЕК встановила позивачу
втрату 40% професійної працездатності і 3 групу інвалідності.
Позивач відчував і продовжує відчувати моральні страждання,
пов'язані із заподіянням шкоди здоров"ю, оскільки від переніс і
продовжує переносити фізичні і душевні страждання; йому важки
дихати, він відчуває біль у грудях; кожен день вимушений приймати
ліки; не може переносити фізичні навантаження, у зв'язку з чим
вимушений був звільнитися з роботи. Позивач вимушений прикладати
значні зусилля для організації свого життя. Позивач періодично
знаходиться на лікуванні в лікарні. Визначаючи суму у
відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер і тривалість
душевних і фізичних страждань позивача; ступінь втрати професійної
працездатності (а.с.37-40).
Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги позивача і
відповідача задоволенню не підлягають через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і
об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим
фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного
висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними
умовами праці завдано шкоду, наявність якої у зв'язку із
професійним захворюванням: хронічний обструктивний бронхіт пилової
етіології позивачу вперше МСЕК була встановлена 25 квітня 2006
року у розмірі 40% безстроково (а.с. 12-13, 15) і З група
інвалідності. Право позивача на відшкодування моральної шкоди і
обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із
ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання , які спричинили втрату працездатності" і Рішення
Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення
положення частини третьої статті 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
від 27 січня 2004
року № 1-рп/2004 ( v001p710-04 ) (v001p710-04)
.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги
відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу
моральної шкоди необхідний висновок МСЕК про наявність заподіяння
такої шкоди позивачу і що суд безпідставно відхилив клопотання
відповідача про призначення судово-медичної експертизи, оскільки
такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати
працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності,
наявність якої МСЕК вперше встановлена 24 квітня 2006 року у
розмірі 40% (а.с. 15).
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги
відповідача про те, що позивачем не було надано відповідних
доказів у підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди
професійним захворюванням, виходячи з наступного. Згідно ст.57 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
доказами в цивільній справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд
встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують
вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення
для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на
підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників,
показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків
експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої
інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.6-10), акт
розслідування професійного захворювання від 7 квітня 2006 року
(а.с. 12-13), висновок ЛЕК від 29 березня 2006 року (а.с.11),
довідки МСЕК (а.с.14, 15, 21), виписки із історії хвороби позивача
(а.с.16-20), пояснення представника відповідача, який не оспорював
ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача,
підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним
захворюванням, у зв'язку з яким 24 квітня 2006 року МСЕК вперше
встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності
безстроково і третю групу інвалідності.
Факт виплати відповідачем позивачу страхових сум у
відшкодування матеріальної шкоди не є підставою для відмови у
задоволенні позову, оскільки виплата вказаних сум і суми у
відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
у якості самостійних
виплат.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги
відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
зупинив на 2006 рік дію
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
в
частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон
"Про Державний бюджет" не скасував норму права, на підставі якої
підлягає відшкодуванню позивачу моральна шкода, спричинена
ушкодженням здоров"я при виконанні трудових обов'язків.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги
відповідача про те, що на підставі ст..237-1 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
відшкодування моральної шкоди повинно проводитися
підприємством, оскільки з 1 квітня 2001 року відшкодування шкоди,
спричиненої ушкодженням здоров"я при виконанні трудових
обов'язків, у тому числі і моральної шкоди, Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
покладено саме на
відповідача.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь
позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції
врахував характер і тривалість душевних і фізичних страждань
позивача; ступінь втрати професійної працездатності. Сукупність
цих обставин, а також те, що позивач звільнився з роботи за
власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію, дозволили суду
першої інстанції визначити у відшкодування позивачу моральної
шкоди суму 10 тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам
справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності,
виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав
для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.
Вказані в апеляційній скарзі позивача підстави для зміни
рішення суду в частині суми, стягнутої з відповідача на користь
позивача, не є підставами для зміни рішення суду першої інстанції,
оскільки суд першої інстанції при визначенні суми у відшкодування
моральної шкоди позивачу врахував всі обставини, вказані позивачем
в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про
неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального
чи процесуального права, що призвело або могло призвести до
неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції
є законним і підстав для його скасування немає.
У відповідності до вимог ч.З ст. 81 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку
оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду
цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258
( 1258-2005-п ) (1258-2005-п)
з відповідача на розрахунковий рахунок
Апеляційного суду Донецької області підлягає стягненню 1 грн. 50
коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317,
319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань в місті
Харцизьку відхилити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 17
серпня 2006 року залишити без зміни.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань в місті Харцизьку 1 грн. 50 коп. - витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на
розрахунковий рахунок 35228011000992 Апеляційного суду Донецької
області; МФО банку 834016 в УДК в Донецькій області; ОКПО
02891428.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може
бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня проголошення.