Україна
АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД
ДНIПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТI
Справа №22ц - 5673 Головуючий в I інстанції Городецький Д.I.
Категорія 12 Доповідач Кузнєцов В.О.
УХВАЛА IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у
складі:
головуючого : судді Калиновського А.Б.
суддів : Кузнєцов В.О., Кіктенко Л.М.
при секретарі Лещинській О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.
Дніпропетровську цивільну справу
по апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_1 на
рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської
області від 15 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Новомосковська міська нотаріальна
контора, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,
визнання права власності на 1/2 частину квартири, -
ВСТАНОВИЛА.
У січні 2005 року позивачка звернулася до суду з вищевказаним
позовом, обгрунтовуючи свій позов тим, що вона з ОСОБА_3.
проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1992 року. 16 січня
1996 року вони придбали у ОСОБА_5 поАДРЕСА_1 у м. Новомосковську.
Право власності на квартиру було оформлено на ОСОБА_3. Вважає, що
їй належить 1/2 частина квартири. У грудні 2004 року ОСОБА_3
продав квартиру ОСОБА_4. Просила прийняти рішення яким визнати за
нею право власності на 1/2 частину квартири, а договір
купівлі-продажу від 22.12.2004 року визнати недійсним.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду
Дніпропетровської області від 15 травня 2006 року в задоволенні
позову було відмовлено в повному обсязі.
На вказане рішення представником позивачки була подана
апеляційна скарга про скасування рішення Новомосковського
міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2006
року та про ухвалення нового рішення яким задовольнити позовні
вимоги в повному обсязі через невідповідність висновків суду
обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду,
заявлених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги,
колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а
рішення суду залишити без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що
15 січня 1996 року відповідач ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 квартиру
АДРЕСА_1 у м. Новомосковську. (а.с. 6). На цей час, а саме з 1992
року позивачка і відповідач знаходилися у фактичних шлюбних
відносинах.
22 грудня 2004 року ОСОБА_3 продав , а ОСОБА_4 придбала
вказану квартиру (а.с.
7).
Суд першої інстанції при розгляді справи відносно договору
від 15.01.1996 року вірно виходив з положень ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в
редакції 1963 року, КпШС України ( 2006-07 ) (2006-07)
та Закону України "
Про власність ", які були чинними на той час і на підставі
зазначених у рішенні суду норм матеріального права відмовив у
задоволенні позову про визнання права власності на 1/2 частину
квартири. Позивачкою, її представником не було надано жодних
доказів про наявність угоди про створення спільної власності між
позивачкою та відповідачем ОСОБА_3, а також проте, що позивачка
брала трудову участь у придбанні квартири, а саме проте, що вона
сплатила частину своїх грошей . Суд першої інстанції мотивував
чому саме не можуть бути прийняті до уваги свідчення ОСОБА_3та
свідків в тій частині. Сам по собі факт знаходження позивачки та
відповідача ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах на момент
укладання договору не надає права позивачці на 1/2 частину
квартири, як не породжує таке право і факт придбання сторонами
будь-яких речей у квартиру.
Суд першої інстанції вірно виходив з положень діючого ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
при вирішенні питання про визнання договору
купівлі-продажу від 22.12.2004 року недійсним і відмовив у
задоволенні позову, оскільки в позовній заяві та в суді не було
надано доказів на підставі яких можна було визнавати цей договір
недійсним.
Зазначений спірний договір був укладений на законних
підставах і не містить ознак недійсності, зазначених у главі 16 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. Колегія суддів вважає безпідставними доводи
представника позивачки проте, що суд першої інстанції повинен був
застосовувати положення ст..ст.. 60-65 СК України при вирішенні
питання про визнання угоди недійсною, оскільки такі вимоги не
грунтуються на законі, сторони не перебували у зареєстрованому
шлюбі.
Визнання позивачки безвісно відсутньою за заявою ОСОБА_3
згідно рішення суду, вказана у договорі вартість квартири, яка не
відповідає дійсної, за яку була продана квартира, також не
являються підставами для визнання договору недійсним.
Таким чином, колегія суддів вважає можливим залишити без змін
рішення суду про відмову в задоволенні позову, оскільки це рішення
постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального
права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ,313-315 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду
Дніпропетровської області від 15 травня 2006 року залишити без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.