Справа №22 - 1870/06  Головуючий у 1 інстанції: Грищук В.О.
     Категорія: 26  Доповідач: Каблак П.I
 
                              УХВАЛА
                          Iменем України
     13 листопада  2006  року  колегія  суддів  судової  палати  у
цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
                    головуючого: Каблака П.I.,
                суддів: Мойсюка М.I., Мікуш Ю.Р.,
                   при секретарі: Жовнір О.З.,
  розглянувши у відкритому судовому засіданні в мЛьвові цивільну
                            справу за
       апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного
        районного суду м.Львова від 5 червня 2006 року, -
                           встановила:
     Оскаржуваним  рішенням  задоволено  позов  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,
ОСОБА_4 до  ОСОБА_1,  третьої  особи  Моквинської  сільської  ради
Березнівського району Рівненської області  про  визнання  заповіту
недійсним.
     Визнано  недійсним  заповіт  від  імені  ОСОБА_5,   складений
29.12.2003  року,  посвідчений  секретарем  виконкому  Моквинської
сільської  ради  Березнівського  району  Рівненської  області   та
зареєстрований в книзі реєстрації нотаріальних дій  за  НОМЕР_1  в
користь ОСОБА_1.
     Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1.
     В апеляційній  скарзі  зазначає,  що  рішення  є  незаконним,
постановленим з порушенням норм процесуального права. Рішення суду
не відповідає обставинам справи, судом не було  всебічно  і  повно
з'ясовано усі  обставини  справи,  порушено  принцип  змагальності
сторін. Суд не врахував показів відповідача по справі, не взяв  до
уваги показів свідків з її боку, натомість  безпідставно  врахував
неправдиві покази позивачів та свідків з  їх  боку.  Судом  також,
невраховуючи заявленого нею  відводу  експертам  НДIСЕ,  взято  до
уваги неправдивий висновок почеркознавчої експертизи, яку  зробила
дана установа.
     Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення  яким
в позові відмовити.
     Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і  доводи
апеляційної скарги колегія суддів вважає, що така  до  задоволення
не підлягає.
     Відповідно до ст.ст. 541, 542, 543 ЦК України  ( 435-15 ) (435-15)
          (в
редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
         року) заповіт повинен бути  укладений  у
письмовій  формі  з  зазначенням  місця  і  часу  його   укадення,
підписаний особисто заповідачем. Якщо заповідач внаслідок фізичної
вади, хвороби або з будь-яких інших  причин  не  може  власноручно
підписати заповіт, за його  дорученням  у  його  присутності  і  в
присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти,
прирівнювані до нотаріально посвідчених,  заповіт  може  підписати
інший  громадянин.  При  цьому  зазначаються  причини,    з   яких
заповідач не міг підписати   заповіт  власноручно.   Заповіт   має 
бути   посвідчений   нотаріусом    або    іншими   посадовими   чи
службовими особами, визначеними в законодавстві.
     Як вірно встановлено місцевим судом, оспорюваний заповіт  рід
імені ОСОБА_5, складений 29.12.2003 року,  посвідчений  секретарем
виконкому  Моквинської  сільської   ради   Березнівського   району
Рівненської  області  та   зареєстрований   в   книзі   реєстрації
нотаріальних дій за  НОМЕР_1  в  користь  ОСОБА_1,  підписаний  не
заповідачем ОСОБА_5, а іншою особою, що не  мала  права  на  такий
підпис відповідно  до  закону,  заповідач  не  був  присутній  при
укладенні оспорюваного заповіту.
     Вищезазначене стверджується показами  позивача  ОСОБА_2,  яка
зазначила, що з 28.12.2003р. по 30.12.2003р. перебувала в гостях у
свого дядька ОСОБА_5 в м.Львові та 30.12.2003 року поїхала разом з
ним в м.Дубно, де перебувала з ним  до  8.01.2004  року;  показами
свідка ОСОБА_6, яка ствердила, що з 26.12.2006 року по  31.12.2006
року відвідувала його, як  працівник  Львівського  територіального
центру  соціального   обслуговування   пенсіонерів   та   одиноких
непрацездатних  громадян,  прибирала  в  нього  в  квартирі  перед
святами;  довідками  Львівської   філії   ВАТ   "Укртелеком"   від
24.03.2005 року та від 10.01.2006 <http://іo.oі.20o6> року,  якими
підтверджується факт телефонних розмов з квартири ОСОБА_5 в період
з 27.12.2003 року по 29.12.2003 року; показами свідків ОСОБА_7  та
ОСОБА_8, які ствердили, що 28.12.2003 року ОСОБА_5 телефонував  до
них до дому, запрошував до себе у гості і  вони  були  у  нього  в
гостях в цей же  день;  висновками  почеркознавчих  експертиз  від
12.08.2005 року та від 4.04.2006 року згідно з якими  підписи  від
імені ОСОБА_5, розташовані після слова "підпис" в 2-х  примірниках
заповіту від його імені від 29.12.2003 року, та в графі  "розписка
про одержання нотаріально посвідченого документа"  в  журналі  для
реєстрації  нотаріальних  дій  виконавчого  комітету   Моквинської
сільської ради Березнівського району Рівненської області  виконані
не  ОСОБА_5,  а  іншою  особою  з  ретельним  наслідуванням   його
справжніх підписів.
     Твердження відповідача  ОСОБА_1  про  проживання  в  квартирі
ОСОБА_5 та його намір укласти заповіт на її користь спростовується
також:  показами   свідків   ОСОБА_5   та   ОСОБА_9,   працівників
Львівського  територіального  центру  соціального   обслуговування
пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, які зазначили, що
відвідували ОСОБА_5 в період  з  2000  року  по  2004  рік,  проте
жодного разу не бачили в квартирі відповідача ОСОБА_1 та  не  чули
від ОСОБА_5, що з  ним  будь-хто  проживає;  довідкою  Львівського
територіального центру соціального обслуговування  пенсіонерів  та
одиноких     непрацездатних      громадян      від      21.10.2005
<http://2і.іo.2005> року, згідно якої ОСОБА_5 1924 року народження
перебував на обслуговуванні центру з березня 1995 року  по  січень
2004 року, був одиноким пенсіонером, проживав  сам,  за  весь  час
обслуговування соціальними працівниками не  було  виявлено  жодної
особи, яка б постійно чи тимчасово з ним проживала.
     Відповідно до вищевикладеного місцевим судом вірно задоволена
позов  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4  до  ОСОБА_1,   третьої   особи
Моквинської  сільської  ради  Березнівського  району   Рівненської
області про визнання заповіту недійсним.
     Доводи апеляційної скарги висновків суду не  спростовують,  а
тому
     підстав для її задоволення немає.
     Судом правильно встановлені фактичні обставини справи,  вірно
застосовано матеріальний закон та  дотримана  процедура  розгляду,
передбачена ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         , а  тому  колегія  суддів  не
вбачає підстав для скасування рішення суду.
     Керуючись ч.1 ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314 ст.  315  ЦПК  України
( 1618-15 ) (1618-15)
         , колегія суддів,-
     ухвалила:
     апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
     Рішення Залізничного районного суду  м.Львова  від  5  червня
200б року залишити без зміни.
     Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення  і  може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців  з
дня набрання нею законної сили.